Хто переможе у грі пристрасті?

Аня схопила всі пакети з одягом, які були поруч, і потягла їх за собою у свою спальню, залишивши Яна наодинці з вибором музики та своїми думками.

Вона закрилася у спальні та почала гарячково витягати з пакетів речі, шукаючи щось, що могло б бути настільки спокусливим, щоб остаточно вразити Яна. Та сукні були хоч і надзвичайно гарними, але все ж більш стриманими та елегантними, ніж відвертими. Воно й не дивно, адже Ян звик сприймати її не інакше як закомплексовану й закриту, але вона вперто вирішила змінитися сама й змінити свою тактику. Вона ж смілива й цілеспрямована, то хіба так вже страшно бути з ним спокусницею?

Її погляд впав на легку комбінацію — коротеньку, на тонких бретельках, що регулювалися, з глибоким V-подібним вирізом декольте, яке, як і нижній край, було прикрашене мереживом. Виготовлена з найніжнішого шовку глибокого синього кольору, вона була призначена для сну, але цілком могла б зійти за доволі відверту сукню. Тож Аня, не розмірковуючи довго, надягла її. Варто було лише удати, що вона просто не знає про справжнє призначення цієї спокусливої речі. Вона поглянула на себе в дзеркало, і в самої аж подих перехопило. Невже ця красуня навпроти справді вона? І чи втримається від поцілунку Ян цього разу?

Ян стояв біля вікна, дозволяючи мелодійній джазовій мелодії, яку так полюбив ще за часів життя за кордоном, огорнути його своєю чуттєвістю. Вона завжди заспокоювала, дарувала таке необхідне забуття від усіх проблем. Він глибоко замислився, але навіть спиною відчув появу Ані у кімнаті. Повернувся — і побачив видовище, від якого, здається, провалився в саму глибину свого бажання. Його дихання перехопило. Він не міг промовити ані слова, лише стояв, поглинутий її образом, чекаючи на її наступні дії.

Аня ступала босими ногами по підлозі, повільно, як кішка, наближаючись до своєї безмовної "здобичі".

— Це наче коктейльна сукня, якщо я не помиляюся, — підвела вона на нього погляд, і в її очах танцювали пустотливі іскорки, що кидали виклик.

Ян, здається, нарешті оговтався. На його губах з'явилася лінива посмішка, коли він окинув її поглядом, що вже не приховував нічого, а потім рушив назустріч. Музика, що лилася з динаміків, огорнула їх обох, здавалося, в сто разів посиливши напружену інтимність моменту. Ян впевнено притягнув Аню до себе, і його гаряча долоня ковзнула по тонкій, майже невагомій тканині, що ледь прикривала її шкіру. Аня запала вся. Вона ніколи раніше не була в такій близькості з чоловіком; між її майже оголеним тілом і ним була лише ця тонка смужка шовку, яка зараз здавалася прозорішою за повітря. Її дихання перехопило, а серце забилося так швидко, що, здавалося, готове було вистрибнути з грудей. Гарячий дотик його пальців, навіть крізь шовк, віддавався електричним струмом по всьому тілу, змушуючи забути про все на світі, крім його присутності, його запаху, його дотику.

Він притис її до себе доволі сильно, так, щоб вона відчула: він збуджений, настільки, що його тверда плоть відчутно вперлася їй в живіт. Щоки Ані спалахнули від пекучого усвідомлення спровокованого нею.

— Чого саме ти злякалася, Аня? — посміхнувся Ян, і в його погляді промайнула хижа іскорка, яка завжди збивала її з пантелику. — Ти ж саме цього хотіла, чи не так?