Казки вічного кохання. Безкоштовно!

Шановні друзі.  Запрошую вас до  нової  захоплюючої, подекуди жахливої  історії.

Він -- некромант, чародій, прокинувся в чужому часі – мертвий серед живих.
Його душа виснажена, тіло – тінь минулої могутності, але він все ще володіє даром смерті і силою стихій.
Вона – звичайна дівчина зі світу людей, чия доля висить на тоненькій нитці.
Випадкова зустріч у лісі змінює їх обох.
І доведеться обирати: підкоритися природному плину буття або порушити його заради того єдиного почуття, яке, зазвичай, сильніше і за життя, і за смерть.

Уровок:

– І які знання ти шукаєш? – запитав Іберхард.

Це, на перший погляд, просте запитання, несподівано налякало і спантеличило Ніка.

Які знання?  Наприклад, про те, як  швидко  здобути владу і багатство,  або про те, як відкрити портал в інший світ.

Але хіба він міг зізнатися?

Втім, йому не треба було про це говорити. 

Ібергард бачив  кожну його думку і просто чекав, з цікавістю спостерігаючи за хлопцем, в душі якого  вирували бурі та урагани.

– Знання про все, що приховано… – пробурмотів Нік невпевнено.

–  Занадто розпливчасто. Ти прийшов, потривожив мій спокій і не розумієш, чого шукаєш? –  Ібергард навмисне знизив свій голос до  ще більше вкрадливої, зловісної загрози. 

А мана, напущена ним, ще сильніше стиснула горло Ніка.

–    Мені потрібна могутність, –  просипів той.

Першим на думку чомусь спало слово – могутність,  тому що  могутність, ніби, вміщує у себе   все  одразу, три в одному: влада, гроші, знання. 

І це набагато реальніше, ніж бажання відкривати портали в інші світи.

–  Могутність!  – з презирливим задоволенням повторив Ібергард, – Але  ж могутність просто так не дається ...

Він знав про могутність все. У давні часи до нього частенько приходили з такими проханнями, приносили підношення та жертви, щоб отримати своє: перевагу над ворогами,   спадок,   кохання...

Ібергард на мить і сам завмер. Ще один сплеск пам'яті!

– Я розумію… На що завгодно... – розгублено погодився Нік.

Він так довго мріяв про це, а коли мрія збулася, і потойбічна сила, вочевидь, відповіла на його прохання, він запанікував і злякався. 

Звісно, у своїх мріях він був готовий на все, навіть душу продати, а тепер...

–  На все, що завгодно? –   перепитав  Ібергард, якого все більше  і більше  розважала ця несподівана гра, і тихо розреготався.

– Свою душу… – почав було Нік, але некромант його обірвав:

– Твоя душа? Ні, це дуже просто. Ти нічим не жертвуєш і не ризикуєш. Мені потрібне інше підношення…

– Яке?

–  Кров. Чиста, невинна кров. Ти приведеш мені жертву, –  і вражений раптовим бажанням, Ібергард на мить замовк, щоб зібратися з думками, а потім знову  заговорив:

–  І не будь-яку жертву. А ту дівчину, що була тут... Приведеш сюди, до печери, і проллєш її кров на ці камені.  Як зробиш це -- то отримаєш бажане.

Нік  задихнувся, затремтів. Він, хоч і чекав чогось подібного, але сподівався, що все обійдеться його власним падінням, а не вбивством іншої людини. 

Він не був упевнений, що готовий до такого.

ПОРТАЛ ДО ПРИГОД!

Не забувайте про  коментарі  і вподобайки! Дякую усім,  хто вже читає!