Може, Музи насправді не існує? Може, це лише вигадана тінь, якою ми виправдовуємо свою болісну нездатність писати будь-якої миті? Бо для мене кожен текст — не про натхнення, а про надрив: коли не можеш не говорити, не дихати, не розбивати серце об пережите.
Творчість — це не прогулянка лісом і не кава під дощ, а щось ближче до кохання: хворобливого, безмовного, одержимого. Ти або гориш у ньому — або зникаєш. І що більше болить — то чесніший текст. Бо любов і страждання — мабуть, єдине справжнє паливо для письма. Не природа, не міфічні музи — а втрати, бажання, спокуси, відчай.
А як ви вважаєте: чи здатен лунати справжній письменницький голос без любові, без болю, без втрат?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМуза — це просто назва, яку люди дали відчуттю, коли з тебе пре. А міфічне створіння — це вже як оповідна форма, художній образ.
Але музика — чи то людина, чи звуки води, чи навіть гепард — дає кожному своє особливе відчуття. І саме з ним легше писати.
Serhiel Krael, Так, саме так — ви блискуче це сформулювали. Муза — це не фігура привида за вікном, а стан. Вибух. Потік. Іноді — людина. Іноді — запах, рух, шрам, тиша.
Міф — лише оболонка, щоб не злякатися того, як сильно з нас пре.
Дякую за ці слова. У них — сама суть письменництва.
Він лунає як добра така бійка з втомою, безсиллям, болем,відчаєм і врешті-решт перемогою!
Адріан Анжелворд, Я обожнюю це формулювання — «добра бійка». У ньому стільки правди про писання, про життя, про кожну ніч, коли слова народжуються з болю, а закінчуються перемогою.
Дякую вам.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати