Зустріч коханки з дружиною майже завжди є вибуховою подією...

ЗІ МНОЮ ТЕМРЯВА

– Та їжакову ж маму! – простогнала я, впіймавши осудливий погляд Богдана. – Що? Я обіцяла, що буду тримати себе в руках, тільки в мене не виходить. – Якого чорта ця тендітна квітка весь час намагається корінням доверху перекинутися?

– Може тому, що чоловік її лупив? – фиркнув Богдан.

– І що мені тепер розридатися і вдочерити її?

– Майя. – скривився Богдан. – Я розумію, що тебе ця ситуація не тішить. Але ти не могла б трішечки, – він навіть на пальцях показав на скільки, – не чіпати її.

– Ну, ангелик з мене не дуже. – хмуро посміхнулася я. –  І в такому стані від неї мороки менше. – розвела я руками, на що на мене знову осудливо подивився Богдан. – Але ти правий, вона добре готує. Та й вб’ю я її отак чисто випадково здається раніше, аніж це зробить її рогоносець. Гаразд, піду впираючись рогами в двері принесу їй водички. – перекосило моє обличчя в спробі чемної посмішки, що я більше так не буду.

– Я тобою пишаюсь. – єхидно сказав в слід Богдан.

– Не наривайся, бо мені теж уже хочеться стати вдовою і тупою пилкою поділити кралю на малесеньких краленяток так, щоб і собаки кісток не познаходили.

– Ти ж дівчинка, звідкіль черпаєш такі люті ідеї?  – по повернені зі склянкою води запитав Богдан.

– Від ідеї, що ой, боже який придурок, десь там бігає з пістолетом. – присіла я біля Тані і хлюпнула їй в лице водою, навіть щедро похлопала по щокам. Правда обережно з тієї на якій розпливався синець від першої нашої зустрічі. Її вії затрепетали.

– Приходь вже до тями спляча красуня. Куртизанка ти моя нещасна, ти якась просто біда ходяча.