Читаючи сучасну літературу, особливо самвидав, дуже часто зустрічаю в книжках як суржик, так і русизми (а іноді й англіцизми — навіщо, незрозуміло).
Реакція авторів на зауваження — різна. Хтось дякує, виправляється й росте. А хтось просто ігнорує критику, а то й видаляє коментарі, залишаючи помилки недоторканими. Є й автори, які пояснюють мовні огріхи тим, що лише нещодавно почали вивчати українську. Скажіть, будь ласка, як ви з цим боретеся?
Чи читаєте книжки українською, дивитеся фільми, спілкуєтеся нею в реальному житті?
Це справді цінно, що ви настільки уважна до творчості "колег по цеху" та ніколи не проти поділитися власним досвідом, баченням.
Також дуже правильно, що ви як автор та читач ставите питання про чистоту мови. Тому що вона справді є важливою у літературі.
Але, звісно, є нюанс.
Суржик може бути частиною мовлення та мислення окремого персонажа. В реальному житті люди рідко використовують літературну мову. А є жанри та історії, де хочеться вдихнути у героїв життя. Щоб вони мислили як живі люди, формулювали думки як живі люди. Не літератори, чи диктори, а Особистості.
Помістимо персонажа у стресову ситуацію. Чи буде він виглядати живим, якщо скаже "ТРЯСЦЯ" / "ОЙ, ЛИШЕНЬКО!", а не "БЛЯХА-МУХА!" / "ТВОЮ...!" ?
На мою думку, автор повинен вміти писати як і "чисто", так і "реалістично", брудно.
Але література (самвидав теж) це не тільки про творення граматично коректних текстів. Помилки - зло. А от стиль - ні.
Наталія Шепель, Пані Наталю, дозвольте уточнити: що саме ви мали на увазі під словом "безпечніше"? У чинному законодавстві немає обмежень на використання суржику в худ. літ-рі. Регламентів для письменників не існує. Мовної поліції - теж...
То хто й за якими критеріями визначає, де суржик доречний, а де - ні? Правила орфографії тут не аргумент, бо вони регулюють письмову норму. Не художній стиль.
Самвидав це ж не курсова робота на філфаці. А простір для свободи. І для експериментів. І для стилістичного ризику.
Про написання від першої особи. Ви, напевно, знайомі з книгою Д. Кіза "Квіти для Елджернона". Там головний герой, розумово відсталий чоловік, веде оповідь від першої особи. І стилістика відповідає його мисленню: з граматичними помилками, примітивною лексикою, ламаними реченнями.
Чи означає це, що текст написаний погано? Чи автор "небезпечний" у виборі оповіді?
Та ні. Це є жива література.
Якщо персонаж мислить літературною українською, то, найімовірніше, або ми читаємо роман XIX ст., або дипломну роботу на кафедрі.
Живий текст не має бути фільтрованим. Він має дихати.
Тут і сила самвидаву: не в тому, що він "досконалий", а в тому, що він живе.
І читаю і пишу і спілкуюся виключно українською. Хоч у моєму регіоні переважає суржик, але я намагаюся викорінити його зі свого життя. З задоволенням читаю українською, кожного разу знаходжу для себе нові слова, які вплітаю у свої книги. Позиція мови для мене принципова)
Я намагаюся викорінювати зі своїх книг суржик та русизми, але в одній книзі навмисно лишала, бо писалася від першої особи, а ГГ за специфікою властиво так "думати" :))
Особисто в мене з цим проблеми немає( я двомовна). Щодо інших - виправляю у 1 випадку з 10. Щодо російськомовних чи в російському середовищі - я розумію, що деяким людям перейти складно, але ми всі маємо пам'ятати: українська - це мова наших дітей. Неважливо, що хтось з нас ніколи не зможе розмовляти без акценту або робитиме над собою зусилля. Навіть маленький крок - це крок. І наше завдання - зробити так, щоб для наших дітей це взагалі не було проблемою.
Боротьба з русизмами та суржиком – справжній виклик. Мої ліки від цієї мовної недуги – цілодобове занурення в 100% український контент. Жодного звуку, жодного прочитаного слова мовою окупанта! Це мій особистий мовний фронт, де кожна українська пісня, кожна розмова, кожен текст – це зброя проти нав'язаного. І знаєте, це діє! Чим більше якісної української мови навколо, тим менше шансів у засміченої лексики. Це як щеплення – зміцнює мовний імунітет. Тож, на мою думку, якщо хочете очистити свою мову – оточіть себе українським! Це найдієвіший засіб.
Наталія Шепель, Так, працює. Вважаю, що мова має значення. Особливо це відчувається, коли знаходишся за кордоном і не розумієш, хто перед тобою - наш українець, чи рашист, бо, що той, що інший, спілкується на язикє.
Все життя розмовляла суржиком. А останні кілька років живу в оточенні, де багато російської мови. Ніби люди навколо тебе розмовляють українською, чи коли чують, що я розмовляю нашою рідною мовою, то переходять у відповідь. Але в чергах супермаркету, на прогулянках з дитиною, при випадковій зустрічі з підлітками, які на мові окупанта - це важко. Морально тисне. Ніби намагаєшся читати українською, слухати українською, але враження, що це недостатньо. Важко оцінити свій рівень в повсякденному житті, коли навколо такий треш.
Говорити українською я перейшла лише у 2018 році. До того жила в регіоні, де майже ніхто нею не спілкувався — тож цей перехід був для мене водночас викликом і вибором серця.
Писати книжки я почала лише рік тому, і з перших рядків зрозуміла: писати українською — це особлива відповідальність. Я досі вчуся. І дуже вдячна тим, хто підказує, допомагає, виправляє — для мене це не критика, а підтримка й можливість стати кращою.
Читаю сучасну українську літературу, дивлюся фільми рідною мовою, і з кожним днем вона стає ще ближчою. Вірю, що мова — це шлях. А ми всі йдемо ним так, як можемо, головне — не зупинятися.
Вітаю, дорогі букнетівці.
Як щойно глянула по своїх оновленнях, я не з'являлася на букнеті з 19 квітня.
Так-так, два місяці.
❓️Де я поділася?
Ну що ж, відповідаю, а точніше, ділюся з Вами дечим особистим. Насправді
Всім привіт! Сьогодні в оновлені книги Ти лише моя відбувся перший поцілунок між Вадимом та Яною. ❤️ Фрагмент тексту розділу: Я хотіла сказати щось у відповідь, але слова застрягли десь у горлі. Простір
Любі читачі! Запрошую долучатися до читання, бо буквально щойно стартувала моя літня новинка "Нестерпний союз, або Не така, як ти хотів!". На вас чекає бурхлива історія стосунків між відьмою королеви та шпигуном
Упередження — що це насправді? Висновки, зроблені з власного досвіду, чи біль, який ми колись пережили? 21 глава вже додана. Гарного вам вечора та приємного читання. Щиро ваша, Рікі Ашер.❤️
Цей марафон я вже проводила двічі, і щоразу він показував чудові результати. Тому вирішила зробити його регулярним — раз на один-два місяці. Його мета — взаємне читання, підтримка авторів та знайомство з новими книгами.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе справді цінно, що ви настільки уважна до творчості "колег по цеху" та ніколи не проти поділитися власним досвідом, баченням.
Також дуже правильно, що ви як автор та читач ставите питання про чистоту мови. Тому що вона справді є важливою у літературі.
Але, звісно, є нюанс.
Суржик може бути частиною мовлення та мислення окремого персонажа. В реальному житті люди рідко використовують літературну мову. А є жанри та історії, де хочеться вдихнути у героїв життя. Щоб вони мислили як живі люди, формулювали думки як живі люди. Не літератори, чи диктори, а Особистості.
Помістимо персонажа у стресову ситуацію. Чи буде він виглядати живим, якщо скаже "ТРЯСЦЯ" / "ОЙ, ЛИШЕНЬКО!", а не "БЛЯХА-МУХА!" / "ТВОЮ...!" ?
На мою думку, автор повинен вміти писати як і "чисто", так і "реалістично", брудно.
Але література (самвидав теж) це не тільки про творення граматично коректних текстів. Помилки - зло. А от стиль - ні.
Наталія Шепель, Пані Наталю, дозвольте уточнити: що саме ви мали на увазі під словом "безпечніше"? У чинному законодавстві немає обмежень на використання суржику в худ. літ-рі. Регламентів для письменників не існує. Мовної поліції - теж...
То хто й за якими критеріями визначає, де суржик доречний, а де - ні? Правила орфографії тут не аргумент, бо вони регулюють письмову норму. Не художній стиль.
Самвидав це ж не курсова робота на філфаці. А простір для свободи. І для експериментів. І для стилістичного ризику.
Про написання від першої особи. Ви, напевно, знайомі з книгою Д. Кіза "Квіти для Елджернона". Там головний герой, розумово відсталий чоловік, веде оповідь від першої особи. І стилістика відповідає його мисленню: з граматичними помилками, примітивною лексикою, ламаними реченнями.
Чи означає це, що текст написаний погано? Чи автор "небезпечний" у виборі оповіді?
Та ні. Це є жива література.
Якщо персонаж мислить літературною українською, то, найімовірніше, або ми читаємо роман XIX ст., або дипломну роботу на кафедрі.
Живий текст не має бути фільтрованим. Він має дихати.
Тут і сила самвидаву: не в тому, що він "досконалий", а в тому, що він живе.
І читаю і пишу і спілкуюся виключно українською. Хоч у моєму регіоні переважає суржик, але я намагаюся викорінити його зі свого життя. З задоволенням читаю українською, кожного разу знаходжу для себе нові слова, які вплітаю у свої книги. Позиція мови для мене принципова)
Надія Філіпська, Підтримую.
Я намагаюся викорінювати зі своїх книг суржик та русизми, але в одній книзі навмисно лишала, бо писалася від першої особи, а ГГ за специфікою властиво так "думати" :))
Оксана Павелко, Я взагалі написав твір де спілкуються трьма мовами нашою, турецькою та руснявською
Особисто в мене з цим проблеми немає( я двомовна). Щодо інших - виправляю у 1 випадку з 10. Щодо російськомовних чи в російському середовищі - я розумію, що деяким людям перейти складно, але ми всі маємо пам'ятати: українська - це мова наших дітей. Неважливо, що хтось з нас ніколи не зможе розмовляти без акценту або робитиме над собою зусилля. Навіть маленький крок - це крок. І наше завдання - зробити так, щоб для наших дітей це взагалі не було проблемою.
Боротьба з русизмами та суржиком – справжній виклик. Мої ліки від цієї мовної недуги – цілодобове занурення в 100% український контент. Жодного звуку, жодного прочитаного слова мовою окупанта! Це мій особистий мовний фронт, де кожна українська пісня, кожна розмова, кожен текст – це зброя проти нав'язаного. І знаєте, це діє! Чим більше якісної української мови навколо, тим менше шансів у засміченої лексики. Це як щеплення – зміцнює мовний імунітет. Тож, на мою думку, якщо хочете очистити свою мову – оточіть себе українським! Це найдієвіший засіб.
Наталія Шепель, Так, працює. Вважаю, що мова має значення. Особливо це відчувається, коли знаходишся за кордоном і не розумієш, хто перед тобою - наш українець, чи рашист, бо, що той, що інший, спілкується на язикє.
Все життя розмовляла суржиком. А останні кілька років живу в оточенні, де багато російської мови. Ніби люди навколо тебе розмовляють українською, чи коли чують, що я розмовляю нашою рідною мовою, то переходять у відповідь. Але в чергах супермаркету, на прогулянках з дитиною, при випадковій зустрічі з підлітками, які на мові окупанта - це важко. Морально тисне. Ніби намагаєшся читати українською, слухати українською, але враження, що це недостатньо. Важко оцінити свій рівень в повсякденному житті, коли навколо такий треш.
Наталія Шепель, В розмові мене виправляти може, хіба що, моя старша донька. А серед оточуючих я не пам’ятаю, щоб хтось казав щось
Говорити українською я перейшла лише у 2018 році. До того жила в регіоні, де майже ніхто нею не спілкувався — тож цей перехід був для мене водночас викликом і вибором серця.
Писати книжки я почала лише рік тому, і з перших рядків зрозуміла: писати українською — це особлива відповідальність. Я досі вчуся. І дуже вдячна тим, хто підказує, допомагає, виправляє — для мене це не критика, а підтримка й можливість стати кращою.
Читаю сучасну українську літературу, дивлюся фільми рідною мовою, і з кожним днем вона стає ще ближчою. Вірю, що мова — це шлях. А ми всі йдемо ним так, як можемо, головне — не зупинятися.
Svitlana Anosova, Оптимістична позиція.
Підтримую )
Я, якось з дитинства добре знаю українську. Все життя жив у Харкові, тому бувало деякі слова вилітали з голови, але пишу вільно.
Serhiel Krael, Це чудово і сміливо.
Особливо для міст, де деякі мешканці й досі говорять "ми всегда били рускоязичними".
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати