Ділюсь радістю після важкої нічки

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки) Сподіваюсь, всі ок після не-доброї ночі? 

 “Моя карпатська знахідка” 

продовжується і ми вже перейшли екватор, тож активно йдемо до фіналу, а значить, по завершенню вартість книги зросте. 

А поки – уривочок з наступної продочки, що вийде завтра вранці)

Важка тиша огорнула Аню, наче темною звуко-непроникною плівкою. 

– Не треба нікого виганяти. Піду я… – тихо, майже з відчаєм сказав Дмитро, відступаючи до сходів.

– Диме… – Аня зробила крок, тремтячи всім тілом. Рушник уже ледве тримався, халат ковзнув з плеча, і вона вхопила його, стискаючи тканину на грудях.

Він вже спустився на одну сходинку.

– Диме, почекай! – вигукнула вона, зробила крок за ним, босими ногами ступивши на холодний коридорний килим.

Але ж як далеко можна втекти, коли ти босоніж, в тонкому халаті, з серцем, що калатає, мов божевільне?

Вона побігла за ним – хоч як могла – та двері під’їзду вже зачинилися з важким ляском, а Дмитро зник за рогом. 

– Чорт забирай! – прошепотіла, стоячи одна посеред сходової клітки. Беззахисна. Порожня. Розбита.

Вона розвернулась, притискаючи край халата до тіла, і з болем пішла у квартиру. Закрила двері й сперлась на них спиною, видушуючи з себе дихання, наче її легені зламались і не  функціонували, як треба.

А тоді обернулась.

Юрій стояв у коридорі. Все ще напівроздягнений, із тією самою самовдоволеною посмішкою. Руки схрещені на грудях, погляд – брудно-тріумфальний.

Аня повільно підійшла до нього. Руки тремтіли, голос — ні. Голос був, як струна, натягнута до межі.

– Ти не уявляєш, як я тебе зараз ненавиджу, – сказала чітко, розділяючи кожне слово. – Ти зруйнував усе. Знову. Але тепер — востаннє. Бо більше я тобі не дам це зробити!

– Аня… – його посмішка митт. випарувалась. – Я ж нічого не зробив.

– Саме це і найгірше. Ти ніколи нічого не робиш. Ти просто з’являєшся — наче отрута, – її очі блищали. – Але я зроблю. Зроблю все, щоб тебе більше не було в моєму житті.

Вона вказала на двері.

– Йди. Негайно. Бо наступного разу я викличу поліцію. І не тому, що боюсь. А тому, що більше не дам тобі ані шансу, ані крихти жалю…

До книги

І на десерт! 

(Можна клікати на картинку і переходити слухати)

Друзі, дякуючи неймовірній пані Світлані і її ютюб каналу "Книгомандри. Аудіокниги українською" мою історію "Його відкрита книга" можна слухати в аудіо-форматі. Всю і безкоштовно! Хоча.. оплату можемо приймати враженнями і відгуками та підпискою на канал і на мене))

Аудіокнига тут )

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) А ще, в тг-каналі, візуали, які трішки не відповідають політиці блогу. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.