- Няв! — заплигнувши до неї на ліжко він вирішив вчергове їй нагадати про свою присутність та порожню миску. І начхати йому було на якусь там дисертацію та дисципліну.
Але тіло її не слухалось дисципліни, яку так старанно вибудовував розум.
Ноги все ще пам’ятали тепло його дотику, а шкіра — електрику від погляду, що пронизував її навіть уві сні.
…Він не рушив з місця. Лише кутики вуст зрадливо сіпнулись — ніби чекав на цю відповідь. На неї.
— Я давно хотів побачити, на що ти здатна без страху, — прошепотів хрипло, і його голос ковзнув по шкірі, як поцілунок.
Він з’явився в її житті рівно тоді, коли вона остаточно видалила додаток знайомств...
і вирішила, що максимум, кого триматиме в руках цієї ночі — це пульт від телевізора.
А тримала вона зовсім не пульт… …а його долоню, що впевнено ковзала її стегном, змінюючи всі плани на ніч.
Де ховаються чоловіки, або чи не затісно в «Дарк романі» без бороди? Вітаю, шановне товариство! Сьогодні я вирішив засунути свого носа (цілком звичайного, не грецького, на жаль) у одну дуже специфічну нішу, від якої
Я і сподіваюся Ви також. Давно не було оновлень, тож вирішила нагадати про себе та наш знайомий світ. І є чудова новина — новий розділ уже опубліковано! Цього разу він сповнений родинного тепла, ніжності та трішки
А вранці, після сніданку, на мене чекає сюрприз… — Дивись, що я тобі знайшов! — радіє Аріст, як дитина. — Все, як ти хотів: нове, незвичайне і яскраве! Я із цікавістю дивлюся туди, куди показує принц, й у двері заводять
Періодично бачу пости про підтримку ,підписки і "добре слово " . Люди потребують "пазітіва " і "хороших емоцій ". Нічого з вищепереліченого запропонувати не можу . Та й не хочу .) Бо схильний більше
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти- Няв! — заплигнувши до неї на ліжко він вирішив вчергове їй нагадати про свою присутність та порожню миску. І начхати йому було на якусь там дисертацію та дисципліну.
Але тіло її не слухалось дисципліни, яку так старанно вибудовував розум.
Ноги все ще пам’ятали тепло його дотику, а шкіра — електрику від погляду, що пронизував її навіть уві сні.
"Хіба я не вирішила – жодних чоловіків, поки не допишу дисертацію?" – вона припідняла брови з напівсерйозним виразом.
І вона так би й продовжувала бачити цей неймовірний сон, якби не кіт який скинув з підвіконня вазон.
Аріда Демоніар, Майстерно обламали))
Вийде точно цікава і інтригуюча Глава
Хто продовжить далі
…Він не рушив з місця. Лише кутики вуст зрадливо сіпнулись — ніби чекав на цю відповідь. На неї.
— Я давно хотів побачити, на що ти здатна без страху, — прошепотів хрипло, і його голос ковзнув по шкірі, як поцілунок.
«— Чудово, — прошепотіла вона, не відводячи погляду. — Тоді залишайся і дивись, як я більше тебе не боюся.»
То був чоловік з її минулого...
Минулого, яке ще не давало думати про майбутнє та змушувало озиратися назад
…але за мить її телефон засвітився повідомленням: “Не забувай, я все ще поруч.” Вона різко відсторонилась.
Він з’явився в її житті рівно тоді, коли вона остаточно видалила додаток знайомств...
і вирішила, що максимум, кого триматиме в руках цієї ночі — це пульт від телевізора.
А тримала вона зовсім не пульт… …а його долоню, що впевнено ковзала її стегном, змінюючи всі плани на ніч.
Світлана Романюк, Ооо пішло так усім разом можна і книгу дописати
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати