- Няв! — заплигнувши до неї на ліжко він вирішив вчергове їй нагадати про свою присутність та порожню миску. І начхати йому було на якусь там дисертацію та дисципліну.
Але тіло її не слухалось дисципліни, яку так старанно вибудовував розум.
Ноги все ще пам’ятали тепло його дотику, а шкіра — електрику від погляду, що пронизував її навіть уві сні.
…Він не рушив з місця. Лише кутики вуст зрадливо сіпнулись — ніби чекав на цю відповідь. На неї.
— Я давно хотів побачити, на що ти здатна без страху, — прошепотів хрипло, і його голос ковзнув по шкірі, як поцілунок.
Він з’явився в її житті рівно тоді, коли вона остаточно видалила додаток знайомств...
і вирішила, що максимум, кого триматиме в руках цієї ночі — це пульт від телевізора.
А тримала вона зовсім не пульт… …а його долоню, що впевнено ковзала її стегном, змінюючи всі плани на ніч.
Привіт, дорогі мої читачі! Я до вас знову з новинами) Є у мене історія(я вже майже її дописала), планувалася книга для іншого акаунту, але... не моє це, не хочу бути кимось іншим, все одно, як говорить прислів'я: Навіть
Спочатку вітали батьки, потім кращий друг, а що із цього вийшло: — Мамо, тату, я дуже вдячна вам за подарунок. Він справді дуже гарний. А про наречених мені ще рано думати, адже я лише вступаю до університету. —
Друзі, ви, напевно, вже знаєте, що на платформі в самому розпалі новий конкурс від Букнет — «Дуже дивні справи». ✨♥️✨ Тематика в нього справді захоплива: темні коридори, міські легенди, старі прокляття, потойбічні
Вітаю, шановне панство та товариство, мої колеги, друзі, читачі й усі, хто просто випадково опинився на сторінках мого блогу! І ось нарешті настав той момент, коли я можу зібрати докупи все, що залишилося після цього марафону:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти- Няв! — заплигнувши до неї на ліжко він вирішив вчергове їй нагадати про свою присутність та порожню миску. І начхати йому було на якусь там дисертацію та дисципліну.
Але тіло її не слухалось дисципліни, яку так старанно вибудовував розум.
Ноги все ще пам’ятали тепло його дотику, а шкіра — електрику від погляду, що пронизував її навіть уві сні.
"Хіба я не вирішила – жодних чоловіків, поки не допишу дисертацію?" – вона припідняла брови з напівсерйозним виразом.
І вона так би й продовжувала бачити цей неймовірний сон, якби не кіт який скинув з підвіконня вазон.
Аріда Демоніар, Майстерно обламали))
Вийде точно цікава і інтригуюча Глава
Хто продовжить далі
…Він не рушив з місця. Лише кутики вуст зрадливо сіпнулись — ніби чекав на цю відповідь. На неї.
— Я давно хотів побачити, на що ти здатна без страху, — прошепотів хрипло, і його голос ковзнув по шкірі, як поцілунок.
«— Чудово, — прошепотіла вона, не відводячи погляду. — Тоді залишайся і дивись, як я більше тебе не боюся.»
То був чоловік з її минулого...
Минулого, яке ще не давало думати про майбутнє та змушувало озиратися назад
…але за мить її телефон засвітився повідомленням: “Не забувай, я все ще поруч.” Вона різко відсторонилась.
Він з’явився в її житті рівно тоді, коли вона остаточно видалила додаток знайомств...
і вирішила, що максимум, кого триматиме в руках цієї ночі — це пульт від телевізора.
А тримала вона зовсім не пульт… …а його долоню, що впевнено ковзала її стегном, змінюючи всі плани на ніч.
Світлана Романюк, Ооо пішло так усім разом можна і книгу дописати
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати