У кожного письменника є історія, яка довго живе всередині, мов тінь у куточку пам’яті, поки одного дня не проситься назовні. Для мене такою історією стала історія Мирослави.

Цей світ — темний, але справедливий. У ньому панують перевертні, древні клани й обряди, які з часом втратили свій сенс і перетворилися на засіб контролю. Я створила його як відображення того, як часто молоді покоління стають заручниками чужих рішень, чужих страхів, чужих помилок.

Мирослава з’явилась не як героїня-фантазія, а як голос тих, хто боїться змін, але ще більше боїться жити чужим життям. Вона не знає всієї правди про себе, але щиро прагне зрозуміти, ким є — не для когось, а для себе. Через її боротьбу я хотіла показати, як важливо не втратити себе у світі, де всі вже вирішили, ким ти маєш бути.

Мене надихали моменти власної непевності, сумнівів, пошуку відповіді на питання «Чому все так, як є?». І ще — розмови з молодими людьми, які відчувають себе загубленими у чужих правилах.

Саме з цього народилась історія, де магія — це не просто сила, а відповідальність і вибір. А істина — не те, що кажуть старші, а те, що відчуваєш глибоко в собі.

Це не лише фентезі. Це — спроба розповісти про боротьбу за власне “я”, навіть коли навколо всі говорять: «Ти мусиш бути кимось іншим».

Дякую, що читаєш.

Ця історія — не лише моя. Якщо вона відгукнеться в тобі — значить, вона твоя теж.