Як і життя багатьох персонажів 

Друзі, ми це зробили. Ми дописали Невдаху. Звісно, частина сюжету писалась у стані внутрішньої паніки, зовнішньої втоми та ароматі розлитого енергетика, але як казав Боря "Магістр" після п’ятої чарки: “Можна закінчити будь-що, якщо почнеш не боятись провалу. Або себе. Або голубів.”

Фінал вийшов... таким, яким мав бути. Абсурдним, несподіваним і трохи вонючим (в переносному сенсі, хоча рюкзак Сашка пахне реально погано — там ще з осені бутерброд). Наш герой не врятував світ. Не став краще. Не відкрив у собі дракона, бога чи CEO стартапу. Він просто дожив. А це — вже перемога.

Ми показали світ, де невдача — це не вирок. Це карма, стиль життя і трохи хронічна хвороба. Ми створили героя, в якого віриш, бо він не надлюдина. Він недолюдина. І все одно якось іде далі.

Що далі?

Можливо, нові пригоди. Можливо, нові герої. Можливо, кур'єрська мафія повернеться з ще одним замовленням — доставити душу по накладній.( За кордон)

А можливо, просто тиша… поки знову не зателефонує мама:

— Сашко?.. Ти поїв?

Бо це вже не сюжет — це доля.

Дякуємо, що читали. А тепер зберіть свої емоції, викиньте все зайве (крім голуба — він вас знайде), і вперед — у світ, де навіть найгірші невдачі можуть стати хорошою історією.

P.S. Якщо хтось хоче екранізацію — у нас є 3 грн, актор-любитель і справжній голуб. Це вже майже Netflix.