Ніколи мені не забути аромат чебрецю. Збирали його один день у горах для цілющих чаювань. А наступного пішов дощ. 

Добу просиділа в будиночку, замотавшись у ковдру і занурившись у книжку, яка так і не стала текстом — вона була в моїй уяві.   

Не потрібні були ні телефони, ні паперові книжки. Залишилася з того часу рожева кофта — вона просочилася спогадами й ароматом чебрецю.

Тепер я намагаюся закарбовувати ідеї в текст і одна з найтепліших історій на моїй сторінці, мабуть, "Цукрова слива" — це коротка історія про кондитерів і про флер любові навіть серед змагального духу.