Прода у Проклятий Рай

Вітаю!

Не чекали, а я приперлась з новою главою у "Проклятий Рай". Попереду нас чекає хвилююче продовження!

❣️❣️❣️Уривок❣️❣️❣️

Розпростертий Алек лежить на підлозі, в калюжі власної крові. Вона повільно розтікається по білосніжній плитці. Тіло друга стрясають передсмертні судоми, а на обличчі згасає ледь помітна посмішка.

Над ним височіє велетенська туша Артана по лікоть у крові. У своїй істинній формі двометрового попелястого громили з яскраво червоними в'язями по всьому тілу, що наче висічені з граніту. Ззаду видніються розкриті шкіряні, чорні перетинчасті крила. Змінилося й волосся, що розвівається зараз, наче на вітрі - криваво-червоне...

Відчуття дежавю поглинає свідомість, разом з несамовитим криком: "Ні!"

А Вищий спокійно весь час дивиться на мене, не кліпаючи, своїми червоними очима.

– Навіщо, Артан?! Чому?! – несамовито кричу, захлинаючись сльозами й нападами блювоти. – За що?!

Холодний погляд Вищого пронизує Ровейна, що тримає мене на руках, спокійного, немов нічого надзвичайного не сталося.

– Подивися ліворуч, світла дівчинко. Морському богу не допомогти, а ось... – Рей ще, щось говорить, але я не чую.

Ту-дух. Серце завмирає в грудях. Точно, Матео. Втім до картини, що відкрилася, я зовсім не готова!

З протилежної стіни, з двох шпилів, звисає лорд Дамакл, пронизаний в живіт чимось на зразок списа, створеного з каменю і темної магії. Багряні струмені повільно стікають з відкритого рота. Він з останніх сил намагається щось прохрипіти, але через кров чути лише булькаючі звуки.

☆☆☆ЧИТАТИ☆☆☆