Макс танцював з високою стрункою дівчиною, міцно тримаючи її за талію, наче боявся, що вона втече. Він виглядав справді захопленим. Ніякого натяку на людину, яка застрягла в минулому чи живе розчаруванням. Навпаки — його погляд, спрямований на супутницю, видавав не просто симпатію, а палав пристрастю.

Ян відчув, як відходить напруга. Він не очікував, що вигляд безтурботного Макса викличе у нього не роздратування, а полегшення. Все всередині наче стало на свої місця. Ліна наполягала на цій зустрічі. Може, і справді пора було відпустити минуле?

Але наступної миті музика зірвалася з ланцюга, стала зухвалою, некерованою. Люди вибухнули рухом, наче світ прискорився, а Макс — ні. І раптом його супутниця обернулася. Промайнув її профіль — нечітко, як слайд на надто швидкій прокрутці. Але цього вистачило. Груди здавило, а горло пересохло. Ніби хтось вимкнув звук, залишивши лише стукіт його власного серця.

Аня!

Але це була не та дівчина-бешкетниця, яку він пам'ятав. Перед ним стояла впевнена, ефектна дівчина. Її волосся — тепер стильне каре з м'яким золотистим відтінком — підкреслювало чітку лінію вилиць та елегантний вигин шиї. На ній було темне плаття з відкритою спиною — просте, але настільки ефектне, що не можливо було погляд відірвати. Її стрункі ноги на червоних підборах здавалися чарівним закликом, що розпалював чоловічу уяву і бажання. Вона була настільки приголомшливою і незвично яскравою, що Ян на секунду втратив дар мови. Просто застиг, з відвислою щелепою, як у поганому ситкомі — тільки це був не сміх, а удар під дих.

Макс нахилився до Ані, щоб щось сказати на вухо. Його очі палали, губи рухались занадто близько до її губ, і Ян не сумнівався — там було щось однозначне. Аня підняла погляд. На мить її обличчя застигло, потім вона вперто зімкнула губи. Все стало абсолютно зрозуміло: Макс розраховував на більше, ніж просто танець.

Несподівано хлинула нова хвиля емоцій: роздратування переплелося з розгубленістю, а до них додалося тривожне, майже болісне відчуття, якому бракувало назви.

Чому це мене взагалі чіпляє? — пронеслося в нього в голові.
Ян намагався взяти себе в руки, перевів погляд на інші обличчя навколо себе, намагаючись зосередитись на якійсь нейтральній розмові. У голові було, як у тумані, але він знав, що у нього є кілька хвилин, щоб прийти до тями, перш ніж Макс підведе Аню до компанії. Ян не міг дозволити собі розгубитись перед друзями, тому, намагаючись відволіктись, він втягнув у розмову якогось знайомого, якого ледве пам'ятав з часів школи.