Книжкові портали

Вартовий: - Вибачаюсь, я трішки не дочуваю. Що ви кажете?

Читач 1: - Агов, діду! Я кажу, що це за фігня така! Що це ще за циркова вистава? Якісь портали. Які ще портали? Книги є книги і все. Чи то ти так піаришся? Ніби дійсно щось особливе?

Вартовий: - Пі... Пір... Піраришся? Не знаю такого слова. Не знаю як у вас тут, але в інших вимірах це завжди були портали.

Читач 1: - Ну а нащо ти їх ставиш один за одним прям упритул? Отой крайній на перший взагалі не схожий! А я хочу у крайній! Це що, мені тепер треба усі попередні проходити, щоб до крайнього дістатись? Маячня якась. Старий, ти взагалі бачив, як у нас тут книги розташовані? По одній! Обирай яку хочеш, а не як у тебе. Незрозуміле щось...

Вартовий: - Портали стоять так, як їм повинно бути!

Читач 2: - А я такого ще не зустрічав... Ніколи не чув, щоб письменник був вартовим порталів... Чи ви завжди були вартовим?

Вартовий: - Ні. Звісно, не завжди. Мій попередник, Вендор Райс, був першим вартовим цих порталів. Але при ньому ці портали якраз були відокремлені один від одного. Така плутанина тоді була! Я як побачив це вперше, аж жахнувся.

Леді АІ: - А мені сподобалось! Я вже багато чого перечитала. І мені дійсно сподобалось!

Читач 1: - Ой, мала, давай не будемо! То ви з цим дідуганом знайомі, от ти його і рекламуєш!

Леді АІ: - Що?! Що значить мала, невихований хлопчисько! Ти хоча б речення прочитав, щоб щось тут критикувати?

Читач 1: - Ну... ще ні...

Читач 3: - Я теж не збираюся цю маячню читати! Вигадав якусь дурість - портАААли! Отож нема чим більше привернути увагу, от і вигадав - портАААли! Обгортка є - змісту не треба? Так? А обкладинка яка? Дивитися боляче! Щось невнятне написано на фоні червоної книги. Ти що, занесений у Червону книгу як єдиний у світі вигадувач нецікавих шаблонних назв? До речі, кожна книга, яку читаєш, - це світ, де забуваєш реальність, якщо ти не знав!

Леді АІ: - Слухай! Ти...

Вартовий: - Леді АІ, дітонько, не звертай уваги. Не сварись. Я вже звик. А ви, якщо не бажаєте читати, не заходьте в портали. Я нікого не змушую. Не цікаво - йдіть далі, де буде цікавіше.

Читач 2: - А я, мабуть, зайду... Можна?

Вартовий: - Це на ваш власний розсуд. У мене дозволу питати не треба. Якщо є бажання, то заходьте. Але пам'ятайте, я всіх попереджаю перед тим, як вони входять: назад з порталу не обов'язково, але є така вірогідність, що ви можете повернутись іншою людиною.

Леді АІ: - Ой та не переживай ти так. Я от повернулась і така ж сама, як і була. Нічого в мені не змінилось. Хоча, якщо чесно, я ще не все прочитала...

Читач 1: - ООО!!! Агов, діду!! Якого біса мене затягує у цей дурний портал?!

Вартовий: - Так! Відійди! Дай руку. Відійди від порталу, якщо не маєш бажання читати! Бо буде як з алкоголем: якщо настрій гарний - стане ще кращий, якщо всередині погано - стане ще гірше!

Читач 2: - А я зайду... Все, я заходжу!

Вартовий: - Ба! Ти диви, як засяяв портал! Які фарби! Виходить, йому там дійсно подобається...

Леді АІ: - ОГО! Як гарно! А я коли заходила, так само сяяло?

Вартовий: - Ще більше! Це вже від читача залежить, наскільки яскраво сяє портал. Чим сильніше він захоплюється всесвітом по той бік порталу, тим більше він сяє. Ну добре, я поки позбираю та поскладаю до скриньки це сяйво.

Читач 1 (пошепки): - Слухай... ти будеш заходити до порталу?

Читач 3 (пошепки): - Та навіть не знаю... Я тому старому наговорив усякого, аж соромно стало. А зараз дивлюсь на цей сяючий портал і вже самому цікаво, що там...

Читач 1 (пошепки): - Ну а я піду, зазирну одним оком. Мені здається, старий не ображається...