24 березня в моїй уяві вперше зустрілися Вона й Він. Злата — вперта, ніжна, розгублена, сильна. Алекс — вогонь у серці, хаос у душі, музика в кожному кроці. Вони пройшли через все: втрати, образи, вибухи почуттів і тишу, яка болить. Через відстань. Через сумніви. Через інших.

І от сьогодні — вони сидять у «Люмені». Тому самому. З тією самою кавою. Але вже не ті самі.

Він каже: «Це не романтика. Це вибір».
Вона — «Так».
Без пафосу. Без ідеальності. З реальністю, у якій вони обрали бути одне для одного.

Я писала цю історію як терапію. Присвятивши їй всю відпустку. Як нагадування собі — що я зможу.. І зможу завершити своє починання. Як виклик собі.

Це моя маленька особиста перемога. Новий початок.

Дякую кожному, хто був поруч у цій подорожі — з першої сторінки, або з останньої. Ви — частина цієї книги. Частина цього вибору.
І якщо вам хочеться сказати: «Я вірю в них» — скажіть це і про себе. Бо ви заслуговуєте на любов, яка залишиться. 

? Історія завершена. Але шлях — ні.