Іноді я бачу чужі комікси — і мені просто нестерпно хочеться свій. Так, настільки сильно, що я готова бути і сценаристкою, і художницею, і всіма одразу. Але мій скіл у малюванні — ну такий, що хочеться добре, а виходить поки не зовсім. Щоб я реально була задоволена результатом, він має виглядати як у професійних художників.

І от я думаю: скільки років мені знадобиться, щоб дійти до цього рівня? І що важливіше — витрачати багато років навчання чи просто продовжувати розповідати історії книгами та й не морочитись? Бо в написанні — я відчуваю себе впевнено. Це те, що я можу швидко, якісно й із задоволенням. А от із малюванням — я частіше мучусь, ніж кайфую.

Хоча, зізнаюся, думка про власний мальопис не відпускає. Я вже навіть зареєструвалась на платформах, де можна викладати свої комікси. І знову думаю: “А може таки..?”

На щастя, сьогодні у нас є ШІ. Так, це не зовсім та мальовка, яку я уявляла. Але ж як же класно — бачити свою історію візуально! Тож ловіть — невеликий фрагмент моєї книжки в коміксному форматі.

А ще краще — прочитайте її.