Чи зможуть вони подолати всі перешкоди?

Сьогодні, 10.05, діє знижка на "ОЙ, ЮРО, НЕ ЗАРІКАЙСЯ!"

Анотація:

«- Пацани, ось дивлюся я на вас і так шкода стає… ви ж тепер якісь… чи не повноцінні. Вас ваші баби скрутили та на короткі повідці посадили.
- Та гаразд, Юрко! І твій час прийде!
- Не дочекаєтеся! Маючи ваш приклад перед моїми світлими очима, я краще стрибну в холодну воду з урвища.
- Ой, Юро, не зарікайся!»

"– Юро, у тебе з Оленою все це серйозно?
Замислююся тільки на мить і відповідаю, ні краплі не сумніваючись у своїх словах:
– Так, Міха. Більш ніж."
 
Історія Юри Сивого – останнього з нашої четвірки та досі вільного від шлюбних кайданів.

Ось і Юрко, четвертий із друзів, здається, зустрівся зі своєю половинкою.
Але чи зможуть вони подолати всі перешкоди, які заважають їм?

Четверта книга циклу «Дружба та кохання»

Можна читати окремо.

Уривок 1:

"У цей час до кабінету вриваються спецпризначенці, і нам із Міхою знову надягають кайданки. Дежавю якесь…

Наші неждані візитери не гають даремно часу й одразу ж починають обшук. Міха намагається триматися спокійно, але я добре знаю друга і відчуваю, що він зараз – як стиснута пружина.

Минає кілька хвилин, і нас виводять у двір. На вулиці прохолодно, але не тому тремтіння пробігає по моєму тілу. Я бачу, як виносять обладнання з нашої серверної відеоспостереження і запитально дивлюся на Міху.

У відповідь він тільки знизує плечима й тихо говорить мені, перед тим як нас повели до машин:

– План той самий, Юро.

– Зрозумів."

Уривок 2:

"Я не став чекати продовження, а просто підійшов до цього ушльопка, заламав йому руку за спину і злегка приклав його пикою об стіл. Потім провів верескливого покидька до дверей і, перед тим як спустити його зі сходів, попередив:

– Не дай Боже побачу тебе тут ще раз. Відправлю в камеру з урками. Там тобі популярно розтлумачать, що робити з пляшкою.

Не наважуючись обурюватися, він швидко, наскільки це можливо в його стані, ховається за найближчим рогом, а я повертаюся в кафе."

Уривок 3:

"– Ех, врізав би я тобі, Юрку, але за мене вже постаралися.

– Як вона, Льоха?

– Переживає за тебе, дурня. Поки ти з іншими бабами по парках вештаєшся.

– У мене з Наталкою нічого не було! І не могло бути. Я просто проводив дівчину після інциденту з п’яним клієнтом додому, логічно припускаючи, що той покидьок може до неї причепитися.

– Ну-ну. Ось тільки ми з Оленою чули, як ця твоя врятована дамочка назвалася твоєю нареченою!"

Уривок 4:

"Стискаю зуби й злісно примружуюся, навіть не намагаючись приховати свої емоції щодо чоловіка, який отак ось вільно, по-хазяйськи входить у будинок Олени.

– Ні, ні! Це не те що ти подумав! Кирило просто мій друг і доглядає за мною! Між нами нічого немає! – злякано каже вона, тривожачись за свого «друга».

Я не ідіот, і в житті багато чого побачив, і на службі в органах тим більше. І я з упевненістю заявляю – дружби між чоловіком і жінкою не буває і бути не може! І якщо він ще не в її ліжку, то це просто питання часу. Звісно, Олена зараз не в тому стані, щоб заманювати її сексом. А ось турботою і псевдодружбою – легко!

– Друг? Добрий самаритянин, який входить у твій дім, відчинивши двері своїм ключем? Я схожий на ідіота, Олено?? Скоріше цей Кирило тебе за дурочку тримає, якщо ти віриш у ці казки про дружбу! Я сам – чоловік і прекрасно знаю всі ці хитрощі! На що тільки не підеш, щоб затягнути бабу в ліжко, коли припече! – мимоволі виривається в мене, і, отримавши смачний ляпас, розумію, що бовкнув зайвого, але не збираюся просити вибачення. Може Олена так швидше зрозуміє гниле нутро цього «друга»!

Я в люті! Друг… Та я вб’ю його, якщо він торкався моєї дівчинки. І це не порожні обіцянки…"