Перечитати Холдена: виклик дорослості чи ностальгія?
Колись давно, у шкільні часи, я прочитала "Над пропастью во ржи". Якщо чесно, тоді я не зовсім зрозуміла, чому цей хлопець такий популярний. Ну бунтує, ну злий на весь світ — і що далі? ?♀️
А тепер, після всіх цих років і життєвих поворотів, мене раптово потягнуло знову до цієї книги. Хочу дізнатися: чи побачу я тепер Холдена з іншого боку? Чи зрозумію його бунт і постійний пошук себе? Чи, може, знову здивуюся його нелогічності й безкінечній самотності?
Хто читав "Над пропастью во ржи"? Які у вас враження? Чи змінилися вони з часом?
Діліться своїми думками — може, не тільки мені Холден здавався дивним?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ, можливо, прочитала його зарано – тоді весь тон оповіді здався мені холодним і колючим. Хоча згодом я загалом полюбила Джерома Дейвіда – він не боявся ставити незручні запитання, а сама його манера письма (нехай я й читала в перекладі) така, що водночас соромно самій писати, але з іншого боку – ще більше хочеться) Мені найбільше запам'яталося невеличке оповідання про "Лапу-растяпу" – нетривіальне і дуже просте...
Dana N, Сподобалось. Дуже майстерний твір. Елоїзу шкода...І прикро,що багато жінок знайдуть схожість із собою (
Перечитую стабільно раз у п'ять років із думкою - а раптом? І ні, не раптом))) Певно класична висока література то зовсім не моє. Не можу зрозуміти людей, у яких це одна з улюблених книг.
Каріна Дубініна, Ну..... тут все індивідуально))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати