"Відкладаю пакетик із льодом і замислююся. З Аліною все йде за планом. Вона абсолютно передбачувана і, хоч і істерить із будь-якого приводу, але гроші її заспокоюють. А ось Вікторія… Я бачив, як вона обурилася, коли я дістав банкноти. І справа не в сумі. Друга пачка розлютила її ще більше.

Мені треба все виправити. Мені потрібен мій син! Звісно, я можу подати на встановлення батьківства, а потім і відсудити опіку над дитиною. І Миколайчик буде зі мною. Але я не можу так вчинити з його матір’ю. З моєю коханою жінкою. Мені потрібні вони обидва. А це буде не так просто, враховуючи все, що я вже накоїв.

Доведеться знайти спосіб, щоб загладити свою провину, і вимолити прощення. А це буде нелегко. Поза волею потираю щоку. Дуже не легко… Але я зроблю все, щоби повернути її довіру."

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 47 бестселеру вже на сайті!

Нагадую, що сьогодні ще майже чотири години, діє знижка на «ДИКИЙ КОРОЛЬ»!

Уривок:

"Й ось одного разу, коли ми (під наглядом, звісно, наставника) залетіли досить далеко і приземлилися біля озера, щоби перепочити перед поверненням додому, я раптом відчув якесь занепокоєння. Потім тремтіння в усьому тілі. І, не встигнувши зрозуміти, що саме мене так турбує, я обернувся!

– Ой! – тільки й зміг сказати я, опинившись раптом у людському тілі й упавши на каміння, що виявилося вельми й вельми боляче. Виявилося, що перебувати в людському тілі не так уже й комфортно. Воно таке маленьке і крихке! А ще ці тоненькі ручки й ніжки… Як ними користуватися?? Стаю, як звик, на чотири лапи, тобто що в мене там тепер замість них, але ледве тримаю рівновагу й озираюся на всі боки. Нічого не можу зрозуміти, усе навколо начебто знайоме, а начебто й ні. Звуки стали якимись приглушеними, наче мені голову чимось замотали, попередньо наливши у вушні отвори води. Запахи майже зникли, кольори й обриси предметів змінилися.

Я лякаюся та намагаюся повернутися у своє рідне драконяче тіло, але в мене нічого не виходить! І тут я злякався ще більше…"