Привіт мої читачі та підписники. Пропоную нам познайомитись. Мене звати Ірина і це моє справжнє ім'я, щось фантазія як нікнейм вибирала затормозилась і лишилась я при своєму рідному))) По професії я психолог тому натхнення роповісти чи написати про щось я можу)))  В мене є донечка якій 7 років і вона ходить в 1 клас. Це моя гордість і сама найбільша любов. Буду рада якщо ви відгукнетесь і поділитесь якоюсь інформацією про себе.

Зараз я почала писати, бо бачу в цьому якусь частинку себе можна сказати, що відпочиваю і душею і серцем. Це приносить мені задоволення і радію, коли бачу ваші коментарі та зірочки. Мене це надихає ставати краще для вас і більше працювати, придумувати якісь класні повороти і сюжетні лінії, щоб вам було цікаво. Насправді ідею почати писати я носила в своїй голові давненько...але моя ідея була довго "проварена і трохи притвердла" поки був карантин і трохи відклалась. Після 24 лютого...змінилось все і я думаю з цим твердженням погодяться всі...ну може не всі, але більша половина. Наше життя вже не буде таким як було. Нічого забути так само як і пробачити ми не зможемо.

В мене спочатку була ідея написати про кохання на фронті, але я не наважилась, бо ця тема близька і дуже болить.  Тому мої історії які я вам пропоную читати скажімо так про сильних і вольових героїв. иЯкщо вони впадуть чи життя не складається вони всеодно встають і продовжують жити, вірити, любити.