Вітаю, друзі! Сьогодні Талін із Крові і тіні запросили на танці. Ну як не піти, звісно, гарно вбралася та й пішла. На диво, у бальній залі не було жодних щурів і шматків шкіри, розлитої крові, якогось мертвечиння. Але смерділо. 
Виявляється, дискотека ця - на її честь, кажуть - танцюй! Причому з Каелом. Нормальні люди б нарешті зраділи, що можуть пообійматись привселюдно, і ніхто їм за це нічого не скаже, у цих же скрізь драма, скрізь трагедія! Мучаться і страждають.
Ну й дотанцювалися, що Талін там всіх гостів порозганяла і ледь не розвалила залу.
Непогано вийшло!
От тільки Мірейн і Зейвар не дуже-то її бояться і щось мутять.
Каел і Люсіан досі не вирішили, кому першому дівчину рятувати. А рятувати доводиться часто.
Тобто, було приблизно так:

Каел тримав Талін на руках, ніби вона була останнім теплом у цьому холодному палаці. Її обличчя було бліде, вії тремтіли, але дихання ще було. Його пальці сковзнули по її щоках, залишаючи сліди жару від рун, що тліли на зап’ястках, а золоті очі зайнялися страхом.
— Я тут. Прокинься, — шепотів він, і його голос обривався.
Люсіан стояв поруч,  сірі очі палахкотіли тривогою. Він обережно торкнувся руки Талін, ніби хотів допомогти. Каел мовчки нахилив голову, очі спалахнули, і напруга зависла в повітрі, важка, мов перед бурею. Люсіан затримався ще мить, потім прибрав руку, погляд потьмянів. Він відступив, але не зводив очей із Талін, залишаючи присмак невисловлених почуттів.
На сходах Ради Мірейн повільно відвернулася. Її темно-руде волосся блищало в світлі свічок, келих у руках тріснув, темне вино стікало по пальцях, як кров. Вона зійшла сходами, плащ розвіювався за нею, а в очах була тиша, не подив, не страх, а оцінка.
Зейвар ступив до неї, темне намисто на шиї пульсувало, мов серце.
— Вона небезпечна. Але може бути нашою, — сказав він тихо. 
Мірейн кивнула, стиснувши губи в тонку лінію. Іріус стояв осторонь, у тіні, дивлячись на Талін, ніби крізь шари часу, його очі були мов бурштин, що пам'ятає полум'я.

Здається, на картинці одна вампірка фоткає на смартфон. Але це краще, ніж якісь анни-карєніни, які чат жіпіті мені малював, щойно почув про бал.