Письменник у дитинстві

Коли я була маленькою, у мене була дивна звичка: уявляти себе з героями моїх улюблених мультфільмів. Не просто грати їх, а саме бути з ними. Тобто я буквально дивилася мультфільм і домальовувала там себе, вставляла свої фрази та свій сюжет (доволі шкидко, дорече), потім я почала вигадувати такі пригоди у вільний час, тобто це був уже не сюжет мультфільму, де я брала участь, а просто історія з героями того мультфільму та мною.

Потім я почала писати авторські твори, хоча, як і у фанфіках так і у оріджинах трапляються оці замальовки з фантазій "що якби я була у світі...". Що цікаво, я бачу лише яскраві моменти, ну там бійки, знайомство, викриття якихось таємниць, зраду, тощо. А от деталі від знайомства до наступного епічного моменту вигадую вже під час написання книги. Так наприклад, у "Дочці Ворона" у мене був момент, де вчитель наказує стратити головну героїню, але у ніч перед стратою його вбивають і вона стає новою володаркою, оскільки залишалася йог ученицею. Так от до того моменту від дати початку історії було розділів 12, може 15, і ось їхній сюжет народжувався у момент написання.

Бувало і так, що я фантазувала чисто про себе, а прописуючи героїв несподівано відчувала повагу та зацікавленість до другорядних персонажів. Наприклад, у "Спадкоємиці" був такий герой - Юріан, брат головної героїні, король. Так от він мав укласти нещасливий шлюб, аби відтінити шлях сестри, де вона позбулася права на трон, але була закохана, і на роль його дружини несподівано стала доросла жінка, що була наставницею його сестри. Спочатку вона була просто епізодом - треба було показати, як принцеса навчилася бути лицарем, а потім стала ключовою персонажкою, що правила регентом за своїх дітей, а до того ще й пішла у інквізитори, засмучена тим, що улюблена учениця стала нежиттю.

Як би там не було, а моя дитяча звичка фантазувати стала початком мого письменицького дару. Звісно, у книгах я приземляю свої фантазії, додаю героям сцен для розкриття, і далеко не все, що написано, це те, про що я мріяла але... Непогана то була вправа для дитини.

Цікаво було б почути, які прояви до творчості були у вас у дитинстві, і як вони вам допомагали.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Нова глава буде сьогодні!
Любі мої читачі, сьогодні вийде нова глава "Долі всупереч", десь після 19.00 Вас чекає приголомшливе відкриття таємниць та божественний гнів. Богиня Фрея постане в іншому вигляді, ви будете здивовані. Трішки пізніше
Що чекає за дверима? Трилогія «треті Двері»
А що, як одного дня ти відчиниш двері й побачиш за ними зовсім інший світ? Не сон і не фантазію, а справжній світ, у якому живуть люди, діють свої правила й відбувається те, чого ти ніколи раніше не бачив. Здавалося б, інший
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Уривок з 12 глави
#про_книгу Ця подвійність зводила мене з розуму. Я звик мати все, чого забажаю, але Мія не була черговою іграшкою на одну ніч. Вона була рівною за силою духу. Жінкою, яка вдень будувала монументальні споруди, а вночі шукала
Хамелеон — у топі Букнету
Ааааа, ви це бачите?! Бо я досі сиджу, дивлюся на екран і не можу перестати усміхатися! І це все завдяки вам, мої любі читачі Хамелеона і не тільки❤️ Я хочу щиро подякувати кожному, хто підтримує мене та мою творчість.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше