Письменник у дитинстві

Коли я була маленькою, у мене була дивна звичка: уявляти себе з героями моїх улюблених мультфільмів. Не просто грати їх, а саме бути з ними. Тобто я буквально дивилася мультфільм і домальовувала там себе, вставляла свої фрази та свій сюжет (доволі шкидко, дорече), потім я почала вигадувати такі пригоди у вільний час, тобто це був уже не сюжет мультфільму, де я брала участь, а просто історія з героями того мультфільму та мною.

Потім я почала писати авторські твори, хоча, як і у фанфіках так і у оріджинах трапляються оці замальовки з фантазій "що якби я була у світі...". Що цікаво, я бачу лише яскраві моменти, ну там бійки, знайомство, викриття якихось таємниць, зраду, тощо. А от деталі від знайомства до наступного епічного моменту вигадую вже під час написання книги. Так наприклад, у "Дочці Ворона" у мене був момент, де вчитель наказує стратити головну героїню, але у ніч перед стратою його вбивають і вона стає новою володаркою, оскільки залишалася йог ученицею. Так от до того моменту від дати початку історії було розділів 12, може 15, і ось їхній сюжет народжувався у момент написання.

Бувало і так, що я фантазувала чисто про себе, а прописуючи героїв несподівано відчувала повагу та зацікавленість до другорядних персонажів. Наприклад, у "Спадкоємиці" був такий герой - Юріан, брат головної героїні, король. Так от він мав укласти нещасливий шлюб, аби відтінити шлях сестри, де вона позбулася права на трон, але була закохана, і на роль його дружини несподівано стала доросла жінка, що була наставницею його сестри. Спочатку вона була просто епізодом - треба було показати, як принцеса навчилася бути лицарем, а потім стала ключовою персонажкою, що правила регентом за своїх дітей, а до того ще й пішла у інквізитори, засмучена тим, що улюблена учениця стала нежиттю.

Як би там не було, а моя дитяча звичка фантазувати стала початком мого письменицького дару. Звісно, у книгах я приземляю свої фантазії, додаю героям сцен для розкриття, і далеко не все, що написано, це те, про що я мріяла але... Непогана то була вправа для дитини.

Цікаво було б почути, які прояви до творчості були у вас у дитинстві, і як вони вам допомагали.