Книга-пісня. Дубль 15

Слава Україні!

         Ох, мої хороші, я планувала вийти з цим блогом трохи раніше, але мені, як поганому танцюристу, все щось заважає. То ретроградний Меркурій, то Венера не в тій пламеді))

         А мову я ж поведу про Фіцика. А Фіцик – то файний батяр, який здатен розбестити жінку лише поглядом. І я не перебільшую. Бо коли хранителька його серця ловила ті погляди на собі, підсвідомо розуміла, що хлопака залип, але ж треба накрутити його жили на канати, а потім відпустити і дивитися, як фицне.

         Я завела мову про них, бо знайшла пісню для них. Та, власне, давно знайшла, але все ніяк не можу написати блог. Звинувачую у всьому весну та Видзиґорку, бо активно пихтю над фіналом книги, втім про Фіцика забувати не варто. До того ж, оце недавно подивилася відео в інстаграм, яке й наштовхнуло мене нарешті написати цей блог.

Фіцик – найкращий боєць міста Лева. Круглий сирота, якому довелося вигризати місце під сонцем кров’ю та потом. В нього забрали сім’ю, але не забрали гідність. А потім захотіли забрати і його хранительку. Покарання за подібний злочин було жорстоке. Можливо, занадто. Проте виправдовувати його не буду, хай навіть все це вигадка автора. Та чи вигадка…

А тепер послухайте, як він залип на свою хранительку.

Дотик гордощів

І хай згорить москва!