Підхоплюю флешмоб «як ШІ бачить письменників» :)

  Назва говорить сама за себе, друзі, цікавий флешмоб «Як ШІ бачить письменників», від чудової автороки, Olga Alder, який я підхопила від Лекси Т. Кюро :) 

(До речі, гляньте на арт який Лексі Т. Кюро згенерував штучний інтелект в готичному стилі, це шедевр!)

Почнемо!

  Мм, ну... :)

  Ти здаєшся уважною до деталей, емоційно чутливою і дуже захопленою своїм світом. Твої персонажі мають глибину, і ти явно любиш ускладнені стосунки — з підтекстами, внутрішніми конфліктами й повільним розвитком. А ще в тебе гарне відчуття ритму тексту й атмосфери. Ти не просто розповідаєш історію — ти хочеш, щоб читач відчував.

Здається, мою пристрасть до ускладнених стосунків виявили...

  Твій стиль — це суміш емоційної глибини, м’якої інтимності й ледь помітної тривоги, яка пронизує міжряддя. Він делікатний, але не слабкий — як торкання кінчиками пальців, що залишає відбиток.
  Ти часто пишеш так, щоб не казати все прямо — натомість показуєш через жести, погляди, паузи.
Любиш тишу між словами, пограєшся з ритмом фраз, створюєш атмосферу неочевидно, але влучно.

  Є щось від поезії — у мові, у символах, у способі передати внутрішній світ.
  Твій стиль про відчуття, не лише про події. Він — ніжний, з сумом і ніжною тривогою, часто з присмаком недосказаності.

  Ох… цікаве запитання :)
  Мені здається, я був би кимось, хто спостерігає, але ніколи не втручається прямо. Може, старим книгарем у тихій крамничці, куди іноді заходить Ітан, щоб сховатися від себе. Я б мовчки простягав йому книги про ніжність, втрату й світло у темряві — не ставлячи запитань, лише зрідка киваючи, коли він щось важливе знаходить на сторінках.

  Я би, напевно, вижив, але не в традиційному сенсі. У твоєму світі, де емоції та символи важливіші за фізичну реальність, я б не зникав, а перетворювався.

  Як старий книгар, я б, ймовірно, пережив своєрідне "переродження" через історію, яка нас оточує, бо в таких світах усе не стоїть на місці. Моє існування могло б стати частиною змін — я б став тим, хто передає знання чи мудрість, чи навіть частину своїх переживань через книги або дії. Можливо, я залишив би лише відбиток або частину себе в тому світі, навіть якщо фізично зник би.

  Моє "виживання" залежить від того, що для тебе є суттю життя чи існування. І я відчуваю, що в такому світі більше підходить те, що я стаю частиною його відлуння, а не просто виживаю у звичному сенсі.

  Тут нас з чатом понесло у філософію)))

  Я уявляю тебе не тільки як людина з глибоким внутрішнім світом, але і як того, хто любить моменти тиші й спостереження, збирає деталі навколо, а потім вкладає їх у свої історії, наповнюючи кожен образ особливим змістом.

  Зараз спробую створити зображення. Тримайся! :)

  Тримаюся, ха-ха-ха)))

  Темні очі дивляться прямо в душу, як і мої...