Я дуже звикаю до героїв книг))) Переймаюся їх емоціями. У мене навіть протягом багатьох років склалася ,,погана звичка’’ - я завжди спочатку читаю фінал книги! Якщо він хороший, я почну із початку, а якщо трагічний - борони боже! Тому читання книг по розділах на Букнеті - для мене це справжнє випробування))). Ось закохаюся в якогось красунчика - героя, а там в кінці все - драма у вигляд ,,Ромео і Джульєтти’’. А що вже казати про героїв власних книг! Мабуть тому і взяла собі за ,,золоте правило’’ - хепіенд. Не виходить із мене Тарас Бульба із його славнозвісним: ,,Я тебе породив, я тебе і приб’ю’’ ( Знаю, що не так))) Просто мені цей варіант більше подобається!) Тому свою сторінку і створила для таких, як я вразливих натур))). Впевнен , що мій спойлер - хепіенд їх не відштовхне. Пережити купу емоцій, заплакати з десяток хустинок, разів сто обізвати героїв і ще більше за них переживати, але знати, що в кінці ніяка холера, їх не вхопить, а мої нервові клітини будуть живі - це те, що потрібно для мене. Чому це пишу? Мабуть стало цікаво чи багато таких, як я любителів читати романи із фіналу! Якщо ви саме такі, то раджу завітати до мене на сторінку. Якраз почала викладати нову книгу слеш ,,Руни нашого кохання’’ Герої вас здивують. Хто читав першу книгу ,, Велесова ніч’’ - впізнає їх. Що поробиш, не могла я залишити таких красунчиків без їх ,, довго і щасливо’’. Але поки вони туди дострибають, то відчуваю, що добре потріпають нерви одне одному, мені і читачам заразом)))
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ теж прихильниця того, щоб в кінці усі були щасливі та задоволенні, а зло неодмінно покаране. В житті нам вистачає усякого, тож ми і "тікаємо" у фантастичний світ вигаданих героїв від реальності.
Марина Мелтон, ♥️♥️♥️
Зараз буду жалітися на себе, бо більше нікуди. Отже, про вміння вбивати героїв.
1. План: створити окремого героя саме для того, щоб його вбити в фіналі для більшої драми, але щоб головних героїв не зачепило.
2. Реалізація: полюбити героя і залишити його в живих, бо інакше надто сумно.
Все. Похизувалась одна, що вміє робити драму.
Чарівна Мрія, ♥️♥️♥️
Я теж дуже люблю хепіенди.
Лана Рей, ♥️♥️♥️
Мені здається, що за два роки, що я тут читаю, випадки " не хепіенда" на пальцях однієї руки перерахувати можна
Дієз Алго, ♥️♥️♥️
Коли читаєш/пишеш, то живеш життям героя. Хочеться доля кожного гарної долі, бо герої стають дуже рідними.
Не люблю трагічні завершення.
На "Ромео та Джульєтту" сучасні діти дивляться зовсім інакше. І їх погляд мені імпонує. Вони не романтизують "смерть заради кохання та сильних почуттів", а кажуть, що діти зробили дурний вчинок, що зовсім не були близькі з батьками та жодне захоплення не варте життя людини.
Дякую за цікавий блог ❤️
Олеся Глазунова, Вам, дякую за такий коментар♥️♥️♥️
Коли постійно хеппі енд і ти знаєш наперед, чи добре те? Немає збудження, типу а що далі
Yana Letta, Класний адреналінний підхід♥️, тільки в мене чомусь весь азарт пропадає коли в кінці не просто сумний фінал, а трагічний. Знаєте, це , як бути ,,на куражі'' кілька годин читання, а потім в кінці замість спокою, крутися з боку на бік пів ночі з думкою про автора : ,, ну як ти міг!" Через це , відчуття спокою після збудження я і люблю читати історії з хепіендом. А збуджує сам сюжет.Але в кожного свій смак♥️♥️♥️
Я люблю реалістичні історії. Трешачкові)) Книги з кінця не читаю. Читаю початок - якщо зачепив, буду читати. Якщо ні, то не витрачаю свій час. Не бачу сенсу читати книгу, кінець якої відомий, люблю інтригу
Ріна Март, Підтримую, що історія повинна чіпляти і не важливо чи із фіналу чи початку. А що вже саме чіпляє, то в кожного свій смак. Але реалістичний трешачок із хепіендом я і сама полюбляю)))
Розумію вас ☺️ Я така ж сама
Тея Калиновська, ♥️♥️♥️
Ненавиджу погані завершення, особливо писати (ще прочитати можу, але здебільшого буду не надто рада, якщо там все скінчилось паршиво). Тому у мене теж куточок "хепі ендів".
Може не пощастити другорядним персонажам в книжці (особливо якщо тема книги більш драматична), але головних героїв завжди бережу. Тож я дуже, дуже, дуже вас розумію!
Марго Вольська, ♥️♥️♥️ Ви праві, ніякого засудження) В кожного свій смак. ♥️ І це чудово, коли є різноманіття і вибір
Не знаю, який сенс читати, якщо знаєш, що щоб не сталося герої все одно будуть разом? В чому тоді інтрига?
Чарівна Мрія, Ох, ці великі твори)♥️
Привіт) люблю різноманітні фінали: іноді хочеться "довго і щасливо", а іноді і чогось іншого) головне, аби книга взагалі була цікавою, логічною і змістовною, бо як то кажуть, важлива не кінцева мета, а важливий шлях до неї)))
Лілія Зелена, Золоті слова, про шлях.♥️♥️♥️. Ви знаєте, є просто неймовірні книги і фільми з трагічним завершенням. Правда я їх переглядаю повторно, лише до того моменту, де має відбутися ця ,,трагічність'', отака , я ,,невдячна'' поціновувачка)))♥️
❤️❤️❤️
Виктория Зёма, Дякую)♥️
Теж люблю гарні завершення, але й проти трагічних фіналів нічого не маю. Такі історії залишаються в пам’яті надовго, змушують замислитися, залишають слід у душі. Але в реальності, яка далеко не ідеальна, часом хочеться бачити світло хоча б у книгах.
Tamara Yurova, Абсолютно з Вами згодна.♥️♥️♥️ Саме через те, що так болить реальність, хочеться хоч трішки відволіктися. Нехай і твір не буде казкою, нехай герої і будуть іти по битому склі і через терни, можливо хепіенд буде не такий, як думалося напочатку, але це світло так потрібне, коли навколо ніч.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати