Нещодавно тут був флешмоб щодо того, як ти будеш почувати себе у власній книзі, з якими персонажами дружити і т.д. Та як на мене це трохи нечесно - ми ж іноді і себе пишемо у книгах, таким чином у нас вже є сталі друзі та вороги. Ну а от у мене виникло цікавіше питання. Уявімо два світи: класичний фентезі та якийсь сучасний, і що ви опинилися у них. Опишіть ваші слабкі та сильні сторони, чим би ви займалися, що б могло надати вам перевагу над мешканцями цього світу, а що навпаки - зробити ведмежу послугу.

Наприклад, у мене дуже мало навичок для виживання у світі фентезі. Ми не беремо мовний бар'єр бо це ну надто очевидно. Проте я не вмію працювати у полі, я не володію зброєю, навіть писати пером не можу. В цілому, це все можна вивчити за необхідності, але от як? Потрібен час, потрібні гроші на навчання, а це не так вже й просто. Мої знання (хоч і скромні) з медецини теж не канають - я знаю, наприклад, що таке цукровий діабет, але у нас його діагностують на аналізаторах крові, яких у фентезі світі в принципі бути не може. Навіть якби мене навчали на хірурга - здавалося б органи ті самі - оперування інше. Я вже мовчу про застосування магії, банально середньовічні хірурги оперували без серйозних знеболювальних і робили це в рази швидше.

Ну, от що в мене добре виходить то це розповідати історії і справляти враження на дітей. Я могла б бути чимось накшталт барда, тільки без музики, здається, таких називали казкарями. На щастя, мені відомо багато казок, яких звісно ж там не знають. Мабуть перше, чому варто навчитися у світі фентезі - писати пером, щоб була хоч якась робота, хоча у деяких світах усі люди мають базову освіту і в тому числі вміють писати, та це вже щось. Пішла б навчатися до якогось воїна, це мені більше імпонує.

Я б з легкістю могла б завести дружбу з істотами, які полюбляють книги та магію, відчайдушними і хоробрими. А от з вищім суспілством навряд - мені дуже важко дотримуватися суспільних норм, я не вмію вести світські бесіди і тим паче почуваю себе некомфортно у офіційних ситуаціях.

Зі світом сучасності або надсучастності трохи простіше - у мене, як і у кожної людини, є базові навички, необхідні для виживання. Але якщо уявити якийсь світ далекого майбутнього, оволодіти комп'ютерами у ньому для мене це дно. Я навіть з чортовим павер поінтом розібратися не можу він мене бісить, що вже казати про якісь там нано технології. 

З сильних сторін я дуже толерантна людина, тому прийняти існування інших фом життя, якоїсь чужої культури це для мене значно простіше (якщо хтось думає, що це фігня, ви просто не бачили російської фантастики, де герої жаліються на культуру іншопланетян, тому що вона занадто вірдізняється від їх власної). Я не боюся працювати з кимось, хто від мене відрізняється, тож цілком могла б бути на якісь спільній космічній станції або що.

Такими були мої думки на цю тему.