Вітаю, сонечки!

Сьогодні діє остання знижка у передплаті на вибухово-емоційний роман, "Навіжена".

Як написано у коментарях — назва на 1000% підходить книзі. 

Оздоблена на всіх чоловіків героїня.

Суворий вимогливий герой.

Шалені протистояння. Прояв характерів, та упередження.

Анонс розділу.

Піднявшись на потрібний поверх впевненою ходою крокую до кабінету Вадима. На щастя секретарки немає, а, то зараз би зчинила кіпіш. Перед дверима видихаю та без стуку заходу в кабінет.

На мою появу чоловік реагує різко. Моментально відірвавшись від монітора пильно дивиться на мене напевно з хвилину, а тоді повертається до комп’ютера, вдає наче надто зайнятий.

Я ж повільно наближаюся до нього. Надто відверто розглядаю чоловіка, страшенно нервую, та намагаюся відгадати якою ж буде його реакція на те, що маю йому повідомити.

Зупиняюся зовсім поруч та сухо вітаюся.

— Добридень!

Серце у грудях барабанить в шаленому ритмі від того, що Данте таки відривається від комп’ютера та надто відверто дивиться на мене.

— Привіт! Навіщо прийшла?

— Поговорити потрібно. — намагаюся вдавати впевненість, випалюю.

— Про, що? — холодно цікавиться чоловік.

— Про... — замовкаю не знаю з чого почати.

— Діано, ти або кажи чого прийшла, або йди, — грізно наказує Данте.

Я розумію, що він має право на мене образитися, але його різкість зачіпає мене. Гаразд, я скажу. Подивимось, що ти скажеш. З мить пильно дивлюся на чоловіка, а тоді випалюю.

— Гаразд, Данте... Тут така тема... Коротше я вагітна. — з кишені виймаю підтвердження своїх слів, — це паперовий висновок лікаря.

Данте великими очима дивиться, то на мене, то на висновок.

— І, що? — спантеличено питає він.

— І нічого. Термін 5 – 6 тижнів. У цей час я уже була з тобою. — сухо нагадую.

— І? — спантеличено цікавиться Данте чим бісить мене.

Він розізлив мене своїм допитом, тому вирішую подратувати його. Зрештою я вже шкодую, що прийшла сюди та розповіла йому усе. Вирішую йти ва-банк, оскільки давати задню вже пізно.

— І дитина, мабуть, не твоя. — фиркаю я зі злості.

— Тобто, мабуть, не моя..? — зривається на рівні ноги чоловік. — Це по якому? З ким ти іще була?

— Не важливо, — сухо відмахуюся та роздратовано додаю. — Коли ти поїхав у відрядження я мала контанк з іншим чоловіком...

Данте хмикає, його сині очі стають темними і він розлючено реве.

— То чого ти хочеш зараз від мене?

— Нічого. — відмахуюся, та додаю. — Просто хочу, аби ти знав, що я в положенні. Бо ще декілька місяців це не буде помітно, але далі це не приховати.

Повисає важка пауза. Я не витримавши відвертості Данте опускаю очі, а Вадим питає.

— І, що ти робити будеш?

— Народжувати. — навіть не замислюючись випалюю.

Тепер цікаво якою буде реакція цього чоловіка? Як він вчинить? Знову царює напружена пауза. Я здогадуюся, що шокувала Данте своєю звісткою, тому розумію, пора прощатися.

— Вадиме, ти не парся. Якщо багато говоритимуть, так і скажеш, що дитину я нагуляла, саме тому ми і розійшлися...

Читати тут...

P.S. 

Передплата триватиме ще декілька днів.

♥️♥️♥️

hYqr-tB1

RK-cPc0R 

Приємного читання та мирного неба!!?