Маю досвід, про який не мріяла і не планувала.
Я — одна з тих, хто змушений був покинути рідний дім через війну. Втеча — не слово для художніх книг, це те, що стало реальністю. Раптовий переїзд, життя в іншій країні, нова мова, інші звички — все це я пройшла, як і ти, можливо.
Я розумію вас. Тих, хто вчиться жити наново. Хто вранці в чужому місті готує каву, а серцем все одно в Україні.
Я підтримую кожне ваше почуття — і розгубленість, і втому, і надію.
Вірю, ми всі повернемось. Бо любов до України — не кордони, а стан душі.
І кожне моє слово, кожна історія — пишеться саме звідти.
З Україною в серці.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСумно дуже. Можливо, мені теж доведеться поїхати і робити каву в іншій країні... Тримайтеся. Колись це жахіття закінчиться і всі лелеки повернуться додому
Ріна Март, Дякую
Тримайтеся. Слава Україні!❤️
Наталя, Героям Слава
Все буде добре.
Життя триває
З Україною в серці
Ох, слова прямо в серце, мабуть багатьом відгукнеться ваш блог… навіть навіяло трохи суму та ностальгії
Таня Тайм, Безсумнівно так
Дещо розумію. Я внутрішня переселенка. Вам важче і водночас легше. Тримайтесь.
Дієз Алго, Дякую за ці слова. Обіймаю вас подумки. У цьому болі ми справді десь поруч одне з одним. Тримаємось разом
♥️ я поставила вам тут сердечко, але після публікації вони в мене чомусь перетворюються на знаки питання. То знайте, що то сердечко.
Елара Кель, Дуже дякую вам за сердечко, все добре, інших знаків не бачу
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати