"Вона довіряє мені..."

"– Славо… – стогне Вікторія, і її голос звучить так, ніби вона боїться, що це сон.

– Я тут, – відповідаю, цілуючи її в губи. – З тобою.

Ми стоїмо під струменями води, і я відчуваю, як напруга між нами поступово зникає. Вона довіряє мені, і я знаю, що маю виправдати цю довіру. Я хочу, щоб вона почувалася бажаною, коханою, захищеною. І я зроблю все, щоб це стало реальністю.

Акуратно намилюю її тіло, не пропускаючи найпотаємніших місць, а потім змиваю піну. Я насилу стримую себе, але не хочу робити ЦЕ в душі. Що б не писали в бульварних романах, на ділі це не настільки романтично, та й ризиковано. А в хрущовці, та з моїми габаритами, ще й тісно.

– Йдемо в спальню, – шепочу їй на вушко й допомагаю вийти з ванної. Дбайливо витираю рушником і хрипло командую, – іди, я зараз."

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 39 вже на сайті!