Розкажіть, як ви познайомились зі своєю половинкою?!)
Комусь здається, що в реальності все нудно і нецікаво, але я завжди надихаюсь саме реальними історіями. Звісно, в книгах я гиперболізую якісь моменти або почуття, чи надаю нові повороти почутим історіям, але база - завжди життєва.
Наприклад, в першому романі "Три оберти Землі навколо Сонця" з Любою - рідною сестрою головного героя - трапилась трагедія, яку колись пережила моя родичка. Я була дуже маленькою і не знала деталей, але все життя пам'ятала саме цей факт. Моя родичка не закінчила життя самогубством, як персонаж книги, але її психічне здоров'я дуже постраждало і вона вже ніколи не була такою, як раніше. І звали її теж Любов'ю.
Так само прототипом для Елі з роману "Гарячий сніг" послужила реальна жінка-прибиральниця, з якою я познайомилася працюючи екскурсоводом в одному київському музеї. Її чоловік знущався над нею, і одного зимового дня, аби врятуватися, вона збігла з дому в тому, у чому була: в домашньому одязі, а ще - з дитиною.
Але не тільки сумні і трагічні історії надихають. Так, наприклад, у книзі "Один відсоток дива" є такса Скіф, яку я списала зі свого веселого і нахабного чотирилапого друга)))
Тому дуже хочу дізнатися, як і де ви познайомилися зі своїм коханням?) Можливо саме ваша історія ляже в основу нового роману!))
Також зараз Ви вже можете почитати нову главу роману "Найдовша ніч" (натискайте на назву та переходьте).
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВін був кальянщиком у караоке клубі, а я нетверезою "співачкою" )))))
Лілія Зелена, ))))
Я була зла. У нього було щось типу качалки у підвалі. Запитала, чи є там боксерська груша, щоб випустити пару. До того не були навіть знайомі. Бачились у спільних друзів.
Груші не виявилось, але ми вже 20 років разом)
Христина Вілем, Хах, ну теж можна брати за основу!)
Мене два рази виганяли зі студентського гуртожитку. Певний час мені не було де жити. Батьки жили в одному місті, навчався я в іншому. Сказати, що мене вигнали з гуртожитку, я не наважувався - мої батьки з тих людей, які у проблемні часи додають і солі, і гірчиці на рану. Я тинявся разом із речами по гуртожиткам друзів. Але так довго продовжуватись не могло. І от коли мені взагалі нікуди було подітись (я збирався ночувати під ковдрою на пристані), мене побачив знайомий (там неподалік був пивний заклад), запропонував піти з ним у їхній гуртожиток. Там, виявилося, ще один мій кєнт живе. Сіли, відкрили пиво, покликали дівчат. Вона прийшла разом з іншими. Ми з нею спілкувалися весь вечір. А наступного тижня я покликав її на свіданку, подарував букет троянд та запропонував зустрічатись. 13 років разом, 4 з яких - у шлюбі)
Іван Заболотських, Студентська романтика)
Мене якось запросила а гості знайома. Там сидів молодий чоловік. Ми про балакали з ним усю ніч. Наче цікавий
співбесідник, та мені його зовнішність на
той час здалася дивною. Згодом мені
колишній запропонував вийти заміж, і я
поділилася звісткою з маєю матір'ю і
крещеною. Крешена почала мені моралі
читати, типу що тут думати, чим старша
стаєш, тим важче буде вийти заміж, бо
будеш крутити носом і перебирати, тоді я і
задумалася про нового знайомого, а от
останнім аргументом була його фраза :"що
ти вийожуєшся?! Ти і так вже моя..." І
дійсно, вже понад 17 років разом, а згодом дізналася що його сестра була ліпшою подругою моєї тітки, і вона бавилася зміною й мила мене коли мені й рочку не було. Як то кажуть - Земля кругла :))
Починали з голого...інтузіазму з радянським теликом на дерев'яних ящиках для картоплі, а зараз живемо в достатку))
Оксана Павелко, Дякую за коментар)
Ми обидва ветеринари і познайомились у притулку для тварин)
Liza Liza, Теж цікаво)
У школі на олімпіаді зі суспільствознавства))
Karyna Komchuk, Чудово))
Познайомились за барною стійкою)))
Vika Zozula, Чому б ні))
Цікаве питання. я теж над цим замислилася у свій час. тому моя історія знайомства вже опублікована тут на сайті ще минулого року)) "НАРЕЧЕНА НА 90 ДНІВ" - кому цікаво можете ознайомитися. Буду рада вашим коментарям з цього приводу).) Вибачте колего та я вас випередила. А взагалі, це чудова ідея - брати історії життя. Успіхів вам та натхнення.
Марина Мелтон, дякую, що поділилися)
О, а я прямо як ваші герої Дмитро і Майя познайомилася зі своїм у другому класі!)))
Світлана Васюк, ось це збіг!)))
Натрапила на ваш блог і так захотілося теж поділитися своєю історією, але потім згадала що у мене їх просто не має і трішки засумувала. Навіть хлопеця не має, що для мене більш смішно ніж сумно. Але, мені подобається писати про кохання так як я його бачу основувавшись на тих стосунках що я бачу в житті, фільмах, книгах.
Полiна Крисак, дякую за коментар, можливо - у Вас ще все попереду)
Я була студенткою. Ми з дівчатами поїхали у сусіднє село на дискотеку, а він був там - працював міліціонером у справах неповнолітніх і періодично здійснював подібні рейди. Запропонував проводити до дому і почалося)))
Наталя Шпак, ого) цим точно можна надихнутися)
я на четвертому курсі коледжу пішла на практику і після її закінчення керівник моєї практики запропонував зустрічатися.
Tamara Yurova, цікаво) дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати