Чи Варто Рятувати?

Привіт, любі)

Сьогодні опівночі одразу дві глави від Андрія, вирішила потішити вас об'ємним оновленням. Воно порушує багато важливих для мене тем.

Мої близькі друзі майже завжди бачать мене розсудливою і спокійною, хоча в дійсності я ще та тривожна та надміру емоційна пані. І мені буває дуже складно і погано. В такі моменти я тікаю від усіх до себе. Мені простіше переварити свої проблеми самостійно, а якщо і розповідати про них комусь, то лише після успішного розв'язання.

Я довго думала, чому так?

Мабуть, через те, що в усі моменти, коли мені найбільше була потрібна допомога, ніхто ніколи не приходив. І не прийде.

Знаєте, як в художніх книгах завжди є хтось обраний і особливий герой, який з'являється в найскладнішу мить і рятує ситуацію. Так не буває. Можливо саме культ подібних героїв в літературі і змушує нас постійно чекати, що хтось інший прийде і забере усі печалі.

Не прийде.

А навіть, якщо прийде хтось із синдромом вічного рятівника, це навряд чи допоможе.

Я не кажу, що не варто допомагати людям. Скоріше навпаки. Дуже потрібно, але є різниця між правильною допомогою та взяттям на себе відповідальності за інших людей.

Зараз поясню.

Здебільшого, ситуації, в яких ми опиняємось в житті, є результатом наших рішень та помилок. Коли хтось поруч, як мама чи тато, буде без кінця підчищати за нами хвостики, ми й не знатимемо, що робимо щось неправильно.

Урок перестане повторюватись лише тоді, коли ти його засвоїш. Дуже логічно.

Одна моя близька подруга вважає, що я неправа. Вона говорить, що для неї можливість поділитися з іншою людиною своїми проблемами та переживаннями, є способом розділити їх на частинки. Щоб боротися було легше.

От тільки мені таке не підходить, зовсім. Я бачу інакше. Якщо ділюся з людьми своїми проблемами, це їх ніяк не вирішує, але показує іншим мою вразливість, вади, слабкості тощо.

І як це може допомогти?

Ніяк.

Але іноді найскладніше і найважливіше, що потрібно зробити людині в біді, для початку визнати своє погане становище. І таки попросити про допомогу, якщо самостійно впоратись не виходить.

Тому що в якийсь момент сильна і незалежна жінка може остаточно злетіти кукухою і буде, як в сьогоднішньому оновленні У ПОШУКАХ САБСПЕЙСУ.

А що думаєте ви, чи варто без кінця рятувати людину, що повторює ті самі помилки? Чи може треба дати їй пройти через все це самостійно від початку до кінця, щоб нарешті вийти з дитячої позиції? І можливо, але це не точно, змінити своє життя на краще.

https://booknet.ua/book/u-poshukah-sabspeisu-b434454