Колись я пережила зраду хлопця і написала цього персонажа у "Циклі Слендера", навіть імені його не писала, бо мені було важко його читати і згадувати. Проте, проживши цю ситуацію у книзі, я змогла пережити це і у житті. Зрештою, книга допомогла мені усвідомити що це він зрадив, а не я була винна у зраді.
А чи бувало у вас так, що ви писали книжки аби пережити кісь почуття, чи ставало вам легше від цого?
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІноді трапляться так, що коли пишу чергову історію, то намагаюсь в неї "сховатися" від реальності. Звісно всі ці історії навряд побачить світ, та вони "заспокоюють" душу.
Так часто буває. Як би ми того не хотіли, ми відмічаємо якось в своїх творах людину, яка для нас мала якесь значення.
Я написала книгу "Перлина та інші проблеми", а саме персонажа Іньлуна, коли впала в стан безсилля, зневіри та смутку. Мені потрібно було терміново витягати себе за волосся, бо третя депресія за п'ять років була неактуальною, та й не залишається такою. Дуже люблю цього персонажа. Він моє альтер-его, яке інколи намагаюся натягнути на себе. Але його калоші такі великі, що мені ще до них розширюватись і розширюватись. Писати взагалі терапевтичне заняття, люблю цю справу)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати