Я — муза: підсумки гри, яка розігріла уяву

Усе починалось з трьох слів. 
А завершилось сценами, які я не здатна забути. Деякі з них — тому що вони милі або смішні. Інші — тому що я досі не знаю, як вижив мій герой.

Що ви мені написали:
— загадкові трійки слів, які пахли бурею, або, навпаки, ваніллю й закоханістю.
— ідеї, які надихали, дивували, а іноді змушували мене питати себе: “Чому Теобальд взагалі опинився серед моря?”

 Що з цього вийшло:
— 6 міні-сцен (так, я рахувала),
— одна сцена з восьминогом і драконом у режимі berserk,
— кілька натяків на поцілунки,
— і купа натхнення на наступні глави.

❤️ Дякую всім, хто став моєю музою — ви дали мені більше, ніж просто слова. Ви підкинули іскорку в магічний котел, де вариться ця історія.

 Але не хвилюйтесь — це була лише перша буря. Наступна гра вже дихає мені в спину.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Чай Дивака
25.04.2025, 20:55:10

Очікую)

Інші блоги
Книжкова весна на Букнет. Знижки + розіграш!
Друзі, на Букнет стартувала акція "Книжкова весна"! Упродовж її дії ви можете придбати книги улюблених авторів зі знижками до 30%, а ще - отримати шанс виграти промокоди на безкоштовне читання будь-яких платних книг
Важливо! Фінальний список із зазначенням глав!
Намагалась врахувати все. Сподіваюсь, що на цей раз в мене це вийшло. Хоча про всяк випадок зазначу: ЗМІНЮВАТИ БІЛЬШЕ НІЧОГО НЕ БУДУ. Це - остаточний варіант. Тож у кого сьогодні ввечері є вільна хвилинка, можете починати
Марафони. Марафоніща.
Сьогодні так сталось, що мене видалили з марафону. Видалили за те, що я не захотіла писати саме такий коментар, який вимагала організаторка марафону. Це ж піпець якийсь. Люди, до чого ми докотились? Тепер виходить так, що ти
Ваша думка
Знаю, що перша книга «Симфонія: Початок» вийшла трохи сухуватою. Це моя перша робота, і вона більше є передісторією до основної ідеї світу, який розкривається у другій книзі — «Симфонія: Епоха Удгаллу». Перший
Поранений, ображений, спраглий...
Джим, навіть маючи біль фізичний та ментальний, шок та відчуття спустошеності, не може відштовхнути Нормана. А ось пан пручається до останнього. До сну. Коли тіло вже не може тримати власні щити захисту від болю, що обов'язково
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше