У кожної історії є серце — і в моїй це Кайро, Сояна та Абель. Троє, чиї долі переплітаються в часі, просторі та почуттях. Вони дуже різні. Але кожен із них — справжній.

Кайро — "Хлопець, якому не можна довіряти, але хочеться вірити"

Його очі, наче нічне небо, сповнені тіней минулого. Холодний, обережний, завжди тримає дистанцію. Але в глибині душі він — той, хто вміє кохати до останнього подиху.
Темне волосся, світла шкіра, завжди у чорному. Його рухи — точні, мов бійця, серце — мов поле бою.
У ньому — таємниця, що може зруйнувати все… або врятувати.

Сояна — "Та, що вміє світити навіть у найтемніший час"

Ніжна, сильна, смілива — вона не шукає драми, але завжди опиняється в її епіцентрі.
Темнее волосся, очі кольору дубової кори, голос, якого хочеться слухати вічно.
Вона лікує серця — своїм сміхом, поглядом, словами. І навіть коли світ руйнується, Сояна лишається тією, хто тримає інших на плаву.

Абель — "Занадто добрий, щоб бути безпечним"

У ньому — світло, яке спалює. Він не боїться бути собою, навіть якщо це означає страждати.
Білосніжне хвилясте волосся, веснянки на носі, очі кольору глибокого океану.
Абель — ідеаліст, той, хто завжди бореться за добро. Але навіть у ньому є тінь, яку ніхто не бачить…

А ось і це фентезі