Додано
24.04.25 20:35:41
Блог-Подяка. Три Стовпи ВсесвІту
Сьогодні Сашко прокинувся не від дзвінка мами, не від крику Тьоми "де мій самокат?!", і навіть не від того, що Боря "Магістр" грів борщ запальничкою.
А від відчуття… стабільності.
Бо тепер у нього троє постійних читачів.
ТРОЄ. Це вже не випадковість. Це змова. Це — початок культу.
Сашко подивився в стелю, де павук-старожил на ім’я Густав завис між проводами, і прошепотів:
— "Я не сам. Вони повертаються."
Три читача — це як три кити, що тримають його Всесвіт. Як три батарейки в ліхтарику на нічному чергуванні. Як три долі у слов’янській міфології, тільки всі троє — з інтернету.
І Сашко пише. Пише для них, бо це тепер його трійця:
1. Один, що читає на роботі замість звітів.
2. Один, що читає вночі, ховаючись від кота.
3. І один, можливо, його колишня. Але з фейкового акаунта.
Інспектор Бровко( з ним ми познайомимося пізніше)вже відкрив нову справу: “Секта трьох. Підозрюваний — Сашко. Свідок — голуб.”
А Гриша тільки загадково крякає, хоч він голуб і не повинен так вміти.
Дякуємо вам, ТРИ. Без вас ця історія була б просто набором букв із запахом гуртожитку. А тепер — це вже література. Може, навіть постмодерн.
З повагою, вдячністю і пельменем у кишені,
Редакція Хаосу (Сашко, Боря "Магістр" і крилатий Гриша)
Ігор Упс
29
відслідковують
Інші блоги
✨ Усім вітання ✨ ✨дороге жіноцтво✨ Вітаю всіх жінок зі святом 8 березня! Знаєте… весна має багато імен, але кожне з них — жіноче. Тож сьогодні для Вас — поезія: Березневе Коли приходить
Всім привітик ❤️ Іноді історії народжуються з тиші… Іноді — з одного погляду чи випадкової думки. А іноді — з підтримки людей, які просто поруч. Світ авторів на Booknet трохи схожий на той чарівний
Як ви знаєте, моя книга Влад і Слава брала участь у конкурсі "Зачаровані серця". Ба більше, якби не цей конкурс, я б навряд чи її написала. Ну ось така я авторка, люблю виклики. Наприклад, почати писати на конкурс,
Ось і добігла кінця моя друга книга з циклу «Посмертя». І от коли коротким епілогом я її завершив, так раптом стало сумно за героями, що взявся писати третю. Якщо в когось виникли такі ж самі відчуття, поділіться чи в
Насилу розліплюю повіки. Світло з вікна б’є по очах, змушуючи знову їх заплющити. Голова болить так, наче цілу ніч на ній було металеве відро і хтось старанно гатив по ньому молотком. — Пані! — нарешті впізнаю
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТо не колишня читає, а я! Дуже подобається, як ви пишете. ✨✨✨
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати