Давайте поговоримо про те, що нам не подобається у книгах, я почну.
Отже, не люблю сцени де героїня перевдягається, опис одягу, особливо на визначних моментах типу весілля або першої зустрічі з новою расою це одне, а от перебирання суконь зовсім інше. Власне, я та сама людина, що спить і ходить на роботу у одній футболці, тож... Мені якось байдуже на усі ці перевдягання.
Коли герої довго і смачно кричать, як ненавидять одне одного. Це буває у романах "від кохання до ненависті". Може, якби вони мали грамотний перехід у любовну лінію але ж ні пів книги побугуртять а потім візьмуть і одружаться.
Не люблю героїв-підлітків, хоча, того ж "Воно" Кінга читала з захопленням. Але найбільше мене бісить, коли від суперсил якоїсь п'ятнадцятирічки залежить доля всесвіту. Навіть дорослі люди не витримують та божеволіють від такої влади, а тут якась дівка малолітня. Ну от реально, як ти можеш рятувати світ, якщо навіть суп тобі мама готує, а до роботи ще років п'ять?
Бісить, коли романтизують душевні хвороби. Хоча, у мене є одна книга, де герої психічно хворі, так от половина з них нормально живе зі своїми особливостями, а іншим вони реально заважають. Я вже зустріла одного любител таких книг, який розказував мені, що усі люди чаклуни, а психіатри роблять з них нормісів, і що коли ти б'єшся головою об стінку то просто ще не опанував своїх суперсил... Це блін не прикольно, народ, хвороби тому і звуться хворобами, що від них погано.
Ну і наостанок, мене бісять академки у яких немає академій. Тобто герої типу навчаються, але ані занять, ані іспитів. Тільки хлопці, шмотки та бухалівка десь у гуртожитку. Звісно, студентське життя то не тільки пари, проте має їм хоч десь місце бути!
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу, спати і ходити на роботу в одній і тій же футболці - це не про байдужість, а про гігієну. Сподіваюсь, хоча б засобами гігієни користуєтесь зранку, бо інакше людям поруч з Вами не позаздриш)))
А якщо серйозно, то не люблю воду в текстах "аби було" і безглузді діалоги.
Взагалі то, якщо автор додає якийсь опис будь чого то це потрібно по сюжету, щоб передати певні емоції, настрій, відчуття... , читач має звернути на це особливу увагу. Те саме і з додатковими персонажами. У тексті нічого не додається рандомно. Всі герої і описи впливають на сюжет та героїв, що проявляють характер героя, висвітлюють яскравіше сцену, дають долаткову необхідну інформацію, розкривають глибину емоцій чи сюжету... Це особисто моя думка. Я ще не зустрічала таких книжок, де робили опис заради опису. А от щодо переліку брендів, я згодна. Теж цього не підтримую і завжди уникаю в своїх творах.
Марина Мелтон, Вам щастило з книжками де нема описів заради описів або навмисного роздування тексту заради кількості знаків)
Не люблю коли в тексті багато води. Коли доводиться буквально пробігати очима цілі абзаци, бо там "ні про що". Хоча я не впевнена, що в моїй книзі такого немає))) Ну і якщо мова про любовні романи, саме з категорії еротика, то мене бісить, коли немає жодної інтимної сцени (а такі книги часто зустрічала). Не потрібно тоді вказувати цей жанр. Це все, що згадала)
Тата Карел, Теж бісить щото тематики 18+. Але, якщо у книзі пристутня бодай одна еротична сцена, автор має поставити цю позначку, не для залучення аудиторії, а для ДІТЕЙ. Та якби ж то їх те зупиняло)) краще б ставили якісь системи захисту (хоча навчатися їм теж потрібно десь)). Ось мою останню книгу (де еротика з першої ж глави і до останньої) прочитав мій племінник 15 років. При тому, що рідня і гадки не мала про що книга, хоча наслухані, що я пишу. Але ж він знав куди "лізе". Та прочитав усю і негативно відзвітував родичам: - Бабуся, то просто жах! )))
Оооо. Я також не розумію, як можна пов'язати своє життя з людиною яка тебе на початку зневажала?
Я з вами повністю погоджуюся, хоча сама теж у своїх книгах, маю такі грішки....
Підписуюсь під кожним словом.
Ненавиджу довгі описи, з відтінками і температурними перепадами)))
А ще страшенно бісить, коли головний герой або героїня одягаються і йде перелік брендів, від трусів до лаку для волосся. Це не статус, це понти.
Христина Вілем, Хоча, насправді, мені пару разів попались детальні описи суконь в фентезі, але поки що не до роздратування)
Про академку прямо підписуюся. Не люблю, коли люди пишуть такий сетинг, просто аби був. Я сама часом грішу популрними тропами, але, думаю, у мене принаймні академія працює, як академія
А в мене є один троп, який мене прям вибішує. Називається: я з тобою з дитинства.
Це з фантастики, де один з майбутніх партнерів в романтичній парі умовно безсмертний або має дуже довге життя і свого майбутнього партнера зустрічає вперше, коли той ще зовсім дитина (іноді новонароджена). Джейкобу і Ренесме привіт, але не тільки їм.
Отой період, коли другий партнер дитина, це для мене жахливий дискомфорт. Як звук шкрябання по склу.
Crown Horror, В житті - так. В книгах воно романтизовано і типу мило, але мені прям погано від того.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати