Привіт! Сьогодні о 19:00 буде оновлення книги “Гра у невинність”. принесла вам маленький шматочок з проди ❤️❤️❤️

Уривок з сьогоднішньої проди:

— Схоже, тут востаннє прибирали ще за ери динозаврів, — скривилася Славця, обмахуючи обличчя рукою. — Сподіваюся, в мене не почнеться астма.

— Не перебільшуй, — хмикнув Яр, проводячи пальцем по корінцю найближчої папки. — Пил — це ж стара шкіра минулих поколінь. Майже як обійми предків.

Славця кинула на нього скептичний погляд, мов хотіла прибити ним до стіни.

— Ботан-філософ? — хижа усмішка викривила вуста. — Щось новеньке. Скільки ще в тобі прихованих талантів?

Нарешті вони розмовляли. По-справжньому, а не грали у швидкий перекид словами, мов у “Відбий гарячу картоплю”.

— Хороше видаватиму дозовано. А то ще зомлієш від щастя.

А Яр гарно відбивав паси. Славці подобалося обмінюватися з ним шпильками.

Доки хлопець розглядав вміст коробок, дівчина розглядала його. Високий, гнучкий профіль не був зараз скутий незграбністю Ярика, і дужі, розправлені плечі хлопця не могло приховати страшненьке великувате сіре худі.

У нього були чітко окреслені високі вилиці й повні губи. Темне волосся гарно вилося. Йому йшло, коли воно було прибране назад і не затуляло обличчя. Слава на мить задумалася — а чого це вона його розглядає? А потім послала цю думку до біса. Яка різниця, якщо їй так хочеться?

— Чому розглядаєш мене, мов жука під мікроскопом? — різко повернувся до неї обличчям Яр.

Все то він помічає!

— Міг би вдавати, що не помітив, аби не вганяти дівчину в фарбу! — не тушуючись відповіла вона.

— Тебе заженеш… Хіба з вилами, й то повоювати доведеться.

— З вилами в мене ще не було.

Хотілося його дражнити. Витиснути з нього емоції до останньої — аби побачити знову той живий вогник в очах, який так запалює кров. Як тоді, на кухні, коли він збирався її вперше поцілувати, чи як тієї ночі в квартирі Стаса.

Яр так само раптово відвернувся, не продовжуючи гру. Славця відчула, ніби канат, натягнутий між ними, обірвався й обмотався довкола тіла, боляче тиснучи на грудну клітку. Вона що, закохалася? Серйозно?

Пригадала Ясмін, яка весь час торочила, що не закохана в її брата, хоча в самої вивіска на лобі горіла. Славця тоді сміялася з неї. Невже тепер і сама така ж?

Треба перевірити. Зараз!

Дівчина підкралася тихо до хлопця. Хотіла підійти й нишком понюхати його. Він тоді пах сумішшю теплого й гострого. Хотіла знову зблизька відчути запах його шкіри й запитати у себе тверезої, чи подобається він їй.

Зупинилася в Яра за спиною й помітила, як застигли й напружилися його плечі.

Раптом хлопець зробив різкий пас руками й притиснув її до стелажу з коробками, легко натискаючи однією рукою на шию, а іншою тримаючи руки за спиною.

Дівчина могла б спробувати звільнитися — знала, що варто різко рвонутись убік, водночас натиснути п’ятою йому на підйом стопи, а потім поцілити ліктем у пах або діафрагму. Навіть легкий удар туди вибив би з нього подих і послабив хватку. Але не хотіла. Її хвилював хлопець поряд, і хотілося дізнатися чому. Розсмакувати те хвилювання. Вивчити його й ідентифікувати. Такого з нею раніше не було. Може, овуляція?

Обовʼязково зазирніть на вогник до Славці та Яра у книгу “Гра у невинність”!

Також, по традиції, пропоную вам дружбу в мережі. Більше розіграшів, інформації від автора й щирих розмов ❤️

ТікТок

Інстаграм

Фейсбук

Телеграм