Ця глава — не про зламані речі. Вона про зібраність, яка з’являється тоді, коли більше немає на кого спертися.
Про будні, у яких не залишилось “тилу”, зате з’явилась сила — справжня, доросла, трохи зла, але своя.
Про самотність із викруткою в руці, про дзвінки сантехнікам і внутрішню перемогу, коли кажеш собі:
“Я впоралась. І ніхто не приїхав. Але я — впоралась.”
Глава вже опублікована, як завжди — у вільному доступі.
Щиро радію кожному коментарю, кожному “читати далі”. Це дуже важливо.
До зустрічі в історії,
Лана Міра
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати