Кидаю в нього ручку. Промах. Ну, звісно. Злості вистачає, а от приціл якось не спрацював. 

— І чого ви прийшли? 

— Хотів переконатися, що ви не спалили щоденник кафедри. І що ви не вирішили піти в монастир через нашу надто… бурхливу зустріч. 

— О, в монастир — це ідея. Там принаймні не буде вас. 

— Я там теж міг би з’явитися. І викладати спорт. Типу: «Як витримати три години медитації без того, щоб вити». 

— Вийде, Арсене. Серйозно. 

Веселе та романтична історія з гумором та хіміє на робочому місці "РОБОЧІ ІНТРИЖКА"