Вітаю, сонечка!!!

Запрошую одразу до трьох оновлень.

"МОЯ ЗАРУЧНИЦЯ"

— Мала, не реви. Ти мала шанс усе виправити неофіційно, але відмовилася. А мені проблеми не потрібні, тому я діятиму згідно з законом.

Я схлипую. Не можу впоратися з емоціями. І мовчати більше не можу.

— А на що я мала погоджуватися? На що? Якщо в мене вітер у кишенях?.. Я не менше постраждала від Бориса, ніж ти. Забирай усе, що в мене є, тільки відпусти мене… — закривши обличчя руками, просто реву.

— Жасмін, якщо я тебе відпущу — ти одразу опинишся в СІЗО. А звідти, у такому стані, точно потрапиш у божевільню на лікування.

— Та невже?! — зриваюся я, крізь сльози заглядаючи в очі чоловіка. — Якщо це правда, то чому я в тебе?

Продовження тут...

"НАВІЖЕНА"

Я заледве розплющила очі, й спантеличено оглянулася довкола. Все чуже мені. Я не вдома, ще й до всього, на дворі вже білий день. Я заледве пригадала, що сьогодні середа. Окинувши себе поглядом видихаю. Я у вчорашній вечірній сукні, отже я напевно нічого дурного не накоїла. Тільки збагнути де я, все одно не можу. Повільно встаю з ліжка. Самопочуття паршиве. Сил немає зовсім. Повільно підходжу до дверей, що ведуть на балкон. За скляними дверима розкидається красивий зимовий пейзаж. І я розумію, що я в чиємусь приватному будинку. Спантеличено озираюся, і лиш тепер помічаю на тумбі свій телефон. Підійшовши, беру його й, одразу набираю Данте. Добре, що перш ніж заблокувати, зберегла номер.

Чоловік слухавку бере після другої моєї спроби.

— О, красуне, наше спільне перебування йде тобі на користь. Ти уже дзвониш мені. Мабуть, скучила. — з іронією кидає Вадим.

Я зітхаю, і присідаю на ліжко, адже стояти важко.

— Не скучила, красеню, не лести собі. Я просто хочу знати куди ти мене притяг. Я хочу додому...

Історія Діани та Вадима тут...

"ВКРАДЕНЕ СЕРЦЕ"

Зачинившись у своїй кімнаті, я розплакалася. Неприязнь мами таки болить мені, ще й Арсен дістав своїм переслідуванням. Прийнявши душ та одягнувши піжаму, вирішую пошукати цікаві ідеї для тату. Спати все одно не хочеться, тож вирішую провести час із користю.

Та на самоті довго не довелося бути, бо до мене прийшов тато. Він, присівши поруч на ліжко, важко зітхає та просить:

— Аїдо, дівчинко моя, не сердься на матір. Вона любить тебе і хоче, аби ти цікавилася модою, усіма цими модними трендами, фішками... Коротше. А я ж розумію, що тобі це не цікаво...

— Тільки мама цього збагнути не хоче, — обурююся я. — Я ж не зовсім пацанка. Мені подобаються красиві сукні, макіяжі й усілякі жіночі штучки, але ж не до фанатизму. Мама з Андріаною зробили з цього культ. Дві шафи взуття, яке, по суті, нікуди не носить. Те саме з одягом. Ну навіщо стільки непотрібних речей? Інша мова, коли це практичний, зручний одяг, — важко зітхаю. — Тату, я не можу зрозуміти одну просту річ: навіщо мамі стільки речей, якщо вона ніде не працює? Я зараз не засуджую, а просто не розумію...

Вкрадене серце — тут...

Окрім цього запрошую до знижки на роман — "На грані реальності". 

В книзі описаний Кристинопіоьсткмй палац Потоцьких. А також легенди сучасність та подорож у часі.

За знижкою сюди...

♥️♥️♥️

7ZaDDkEE — Вадим та Діана.

AYiqi3V8

Приємного читання!!!