"Ось чується гуркіт коліс автобусу, незручне маленьке сидіння, безкінечні однотипні поля за вікном. Тоді була війна, вона тікала за кордон. Переїзди були довгими, незручними, страшними. І лише розгорнувши книжку можна було опинитися деінде – у іншому часі та місці. Це – не менш важлива частина, на яку письменник ніяк не може повпливати. Умови, за яких книгу читають, події, що переживають разом та через неї."
Звісно, читачі мають чималий вплив на те, що ми пишемо. Часом саме один-єдиний відгук, дуже простий по типу "хочу проди" змушує автора вийти з творчого ступора. Ми творимо не тільки для себе але і для тих, хто хоче бачити наші роботи, проте вони - такі самі люди, не завжди доброзичливі. І сьогодні я розповім вам про наймерзенніші речі, які мені робили читачі.
Почну з того, що розгорнутий відгук з почуттями - явище рідке. Зазвичай як хтось і робить щось окрім лайку то це "мені сподобалося", "класна книга", у зворотній бік це теж працює. "Автор що у школі вчиться, йди підручник почитай і навчися писати, а потім вже пиши". Такі критики навіть не вказують тобі ЩО зроблено не так, а просто сваряться, і замість того, аби рухатися далі і навчатися (а мені на момент таких коментарів було років 13-14) ти просто не розумієш, за що тебе так засрали. Якщо людина не знає, в чому підвох, вона ніколи і не дізнається. Тим паче діти і підлітки - вони вже точно не полізуть шукати укр мову за шости клас, аби перечитати купу правил і надалі писатимуть безграмотно.
Була й інша неприємна ситуація. Я заплатила за рекламу своєї роботи, було багато переглядів (близько 600) 5 лайків і лише один коментар. Дуже обширний проте критичний, критика, яку я не просила (про що вказала у творі) просто вилилася на голову і відлякала усіх тих читачів, бо коли тобі лінь читати книгу на 100+ сторінок ти дивишся коменти, а він там лише один. Що найкумедніше, автор коментарю критикував відносини головних героїв - вони живуть у середньовіччі але чоловік відпускає дружину стати коханкою. Про те, що її коханець - могутній лорд, що може їх вбити, він не подумав, і про те, що у шлюбі немає кохання, а отже ревнощів теж.
Інша читачка була доволі доброзичлива. Під кожним розділом вона писала "хочу продовження", здавалося б, що тут такого? Я спитала, чому вона не пише про свої враження, та сказала, що чекає кінця книги, не хоче втручатися у сюжет. Так от інші читачі подумали, що це я створила фейк і нахвалюю власну книгу, що було з одного боку кумедно, а з іншого крінжово.
А у які незручні ситуації вас ставили ваші читачі?
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНа щастя, у мене в основному були тільки конструктивні критики та гарна аудиторія. Була тільки одна незвичайна ситуація, коли читач не вірив, що це я написав цю книгу, аргументуючи, що в 15 років таке неможливо)+_+
Тема критики... На початку я просто ридала через кожне фе... :)))) потім просто прибирала те, що було особливо тупе й ні про що, але обс*рачне, аби не відлякати читачів - бо й справді багато хто (я теж в тому числі), спочатку читають коментарі, потім обирають, чи читати твір.
Чарівна Мрія, О так)))) часто так і є - читаєш критику та зацікавлюєшся - а що ж так такого, що зачепило, і виходить реклама
О, отримувала критичні коментарі, спочатку те мене страшенно засмучувало. Навіть якась дрібничка чи "не моя книга", допоки я не отримала ТОЙ коментар.
До мене доколупалися через назву. Ми зі співавтором обіграли сталий вираз і мені почали доводити, що то неправильно і взагалі почали закидати посиланнями на всі сайти світу, та ледь не тикати носом в те, що ми такі не розумні. І тоді на мене зійшов такий дзен, що я вперше ледь не відповіла критику зі спокійною совістю, куди він має піти. Після того я заспокоїлася і за вказані помилки дякую, на оте "не моя книга" стандартна відповідь "не золота гривня, щоб всім подобатися. На грубу критику можу відповісти іронічно, а питання до сюжету та героїв варіативно. Але сприймати зараз те просто легше, ніж на початку)
А найгірше... Найгірше - коментарі на піратках. О, вони мене не кривдять, та скільки там бруду назбирала, що й досі лютую інколи)
Anrimoto, Так, при чому доколупування було настільки дурним, що навіть не образливим)
Мене колись давно, мов катком, розкатали за мою першу книгу. Купа помилок, русизму. Комусь не сподобалося що дід худий а баба кругленька, типу діда об'їдає і все таке)) Чи відбили в мене бажання продовжувати писати? Ні. Я зробила висновки й почала самовдосконалюватися. І з тих пір жодної критики не ловила, хіба що в фб під уривками. Хоча одна христонута фанатка вчепилася в мою "продану рідною матір'ю" та так що згодом ледь не обвинуватила що я з власного досвіду написала, довелося її до чорного списку відправити за її бредятину))
Напрієнко Андрій, Так і я своїх персонажів змалювала зі своїх дідуся й бабусі:))
Щодо ситуацій... Одна читачка написала, що герої інфантильні, твір несерйозний, узагалі жалкує час, який потратила, що це сомплива дурня і тд, (а я тільки за обкладинку заплатила 1800 грн!!!! і це був мій перший твір тут, на Букнеті). Я впала в ступор, але писати не кинула. Комент видалила. А друга частина книги зробила мене комерційним автором :) (Перша, до речі, перемогла в Коронації слова, я отримала диплом лауреата за https://booknet.ua/book/mi-sudzhenii-drakon-b360269 (Мій суджений дракон) :) Цікаво, як би відреагувала на цю новину та читачка, якби про це дізналася.
Рита Адлер, Ніл Гейман відомий автор, але одна з його книжок, "Щось крихке" особисто в мене викликає відчуття огиди. Кожен має право на власну думку. Можливо, та читачка не мала на меті вас образити, а дійсно написала, що думала. Так, творчість -це не доляр, щоб всім подобатись.
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати