Опівночі з'являється Він

Вітаю!

Прошу вашої уваги.

#фантастика;

#петля часу; 

#Новорічний вбивця

☆☆☆Уривок☆☆☆

— Чотири роки тому, торгівельний центр. Пам'ятаєш? — різко змінює тембр на м'який, протяжний. — Я врятував тебе. Я, а не той безхребетний. Він дивився й безпорадно плакав. Боявся. Так з'явився я, альтер его. Джекіл. Називай як хочеш. Втім хворим на голову твій друг був з народження.

Від страшної правди виникає бажання закрити вуха долонями, сховатись якомога далі й зарити голову в пісок. Що я почула? Торнтон хворий? Чим? Чому не знала? Але ж він, як і усі інші - адекватний, добрий та уважний. Саме друг допоміг пережити страшне лихо. Не дав вчинити гріх, котрий намагалась провернути. Як зараз чую його "схаменись, дурепа!".

— До мене дійшла чутка, що ти зі своїм колишнім шукаєте повинного у виникненні петлі часу чи не так? — з задоволенням протягує слова хлопець.

— Звідки ти...? — збиває з пантелику його питання.

— Я інколи слухаю розмови Торнтона. Коли цікаво, — поправляє волоси Новорічний вбивця. Дивиться на мене й робить крок вперед. Завмирає.

Може чути про, що балакала з Тором? Ну, допустимо - можливий факт даного феномену, але ж... я давно не розмовляла з другом. Він не може бути в курсі. Не може, аж ні як! Від покидька переді мною, я й забула повідомити його про нову інформацію. 

— Ні, — холодно відрізаю я. — Ми з Тортоном давно не зустрічались. Тому питання залишається відкритим. Як ти дізнався про петлю часу?

《《《Читати》》》