Усе сталося коли я був ще безвусим юнаком, - почав він. - Мій батько владика Сингефар правив мудро, народ жив у мирі й достатку. Біда прийшла раптово, звідки її не чекали. Нерейд, який досі вміло видавав себе за доброго сусіда, потай готувався до війни. Не бажаючи задовольнятися лише Півднем, він вирішив прогнути під свій чобіт усі Континенти. Пес виношував мерзенний план немов хворий пухлину і за роки зібрав незліченне військо. Першим під удар потрапив Червоний Захід. Король Ірмо не мав сильної армії і змушений був укласти з Півднем договір, без бою скорившись його пануванню. А Нерейд рушив на Схід. Він чудово розумів, що перемогти бренн неможливо, будь-яка зброя, як і незліченне військо  безсилі проти тих, кому кориться вогонь. Тому шакал вдався до обману: свої гарнізони сховав у горах, віддавши їм наказ атакувати на світанку. А сам з невеликою дружиною з'явився до Сингефара, як гість, як друг. Звістка про падіння Заходу ще не дійшла до мого батька і причин сумніватися в чесності Нерейда не було. Боягузові невідома велич королів, він завжди чинить як раб, низько і підло: за злим задумом на бенкеті в мед було додано отруту. Від неї не існувало протиотрути. Моя сім'я і сотні найкращих воїнів помирали в муках, а південці, що хлинули звідусіль, добивали тих, хто ще дихав. Безжально і навіть із задоволенням, немов перед ними була худоба, а не живі люди...

Владика Алій замовк, під виточеними вилицями заходили жовна, хвиля вогню прокотилася красивим обличчям, висвічуючи вени й судини. Пахнуло жаром немов із жерла вулкана й звірина сутність Хаука заворушилася, по-вовчому вишкірилася. "Складно уявити його міць, якби Ранія була живою", - Хаук спостерігав, як під довгими пальцями бренна камінь стільниці швидко вкривається чорними підпалинами. Не дивлячись на те, що Дар короля вмирав, він все ще володів силою, яка не могла не захоплювати. Але вогняна кров вирувала лише всередині стрункого міцного тіла, не дозволяючи смертоносній стихії прорватися назовні, Дар був покірний своєму пану. Алія взяла батька за руку і легенько стиснула, дві пари золотих очей зустрілися і розлилися теплим квітковим медом. ..."

Дорогі читачі, дописую дилогію "Алія" , чіпляюся до кожного слова і вислова як ніколи до цього!!! Останній акорд пишеться дуже важко і я не знаю чому. Остання глава вийде за розмірами як три, можливо доведеться розділити її на сторінці книжки на дві. Дізнаємося і про Лейра,( власне це саме за нього все затримується) і про дітей Алії, і про подальшу долю Вахі, багато про що.

Мені додали навантаження на роботі, а значить часу вільного стало ще менше. Писати вночі не можу від слова зовсім. Немає ресурсу. Плюс щодня, щоночі повітряні тривоги, а це дуже морально вимотує, ми всі з вами зараз живемо в хронічному стресі. Спасибі всім величезне за ангельське терпіння і розуміння.