Мої вітання! Ну що ж...пропоную історію про те, як знайти своє кохання, коли тобі трішечки за 30...
- Ти плакала? – дзенькнув його голос.
- Угу! – кивнула, не бачачи сенсу приховувати очевидне.
- Через…мене? – з пікантною гостротою звучить його голос.
- Така я екзотична індивідуальність з живими почуттями, – відмахнулася від його прискіпливості.
- Мені жаль! Таке більше не повториться… – швидко додав він, з тривогою в голосі.
- Ми не будемо зараз про сімейних вампірів, – рішуче, як ножем, відсікла я цю тему. – Закривай рот й пішли пити ромашку.
- Фу! Я ненавиджу ромашку, – аж тріпнувся він, як від чогось надто огидного.
- Даремно. Тобі б не завадила.
- Чого це? – у його очах промайнув інтерес, майже як у дитини, що прагне пояснень.
- Щоб розбавити твою соціальну ізоляцію, – зиркнула на нього.
- І чим мені ромашка допоможе? – кривиться він.
- Може понизить рівень твоєї в’їдливості, – з серйозним виразом на обличчі запропонувала я версію.
- Я не в’їдливий! – його обличчя миттєво напружилося, він знову скривився, як від несправедливого звинувачення. – Це просто ліміт довіри вичерпано й життя змушує сумніватися.
- Пам’ятаю, ти добрий, але справедливий.
- І що тут не так? – враз набурмосився він.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩиро рекомендую придбати книгу! Навіть без знижки.. Така тепла , щемлива, емоційно насичена історія- просто насолода читати.
Шановна авторко, чесно- чесно, біжу , практично , за кожною Вашою книгою і купую ще незакінчені твори , на стадії передплати
Дякую за Вашу творчість
Натхнення Вам та легкого пера
Elena Levtrynsky, Щиро дякую за такий чудовий відгук та теплі побажання! Авторка старається :)))) й дуже тішиться, коли виходить хороша історія. Дякую за вашу підтримку :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати