Хочеш, я попрошу її сфотографуватись? Продочка
Доброго вечора, шановні читачі і автори Букнет)
Ділюсь новим розділом своєї книги та її настроєм)
Я злюсь на себе. Це просто дитина, донька мого побратима. Моя відповідальність. Захистити – і повернути до нормального життя – ось, що я маю зробити! Але чомусь те, як вона на мене дивиться… Чорт, краще не думати про це.
Врешті, не витримую. Дзвоню Ангеліні.
– Так, Ігоре? – відповідає вона після ледь не десятого гудка. Голос холодний, тон - підкреслено-діловий.
– Привіт. В тебе все добре?
– Все чудово! Дивно, що ти питаєш. – іронізує Ангеліна.
– Дивно, що я турбуюсь про тебе? – перепитую роздратовано.
– Дивно, що тубуватись почав тільки зараз!
– Не бачу нічого дивного. Хотів спитати… чи потрібно щось купити на вечерю. І ще… Діана як? Усе гаразд?
Кілька секунд тиші. Вона вдихає повітря – повільно, демонстративно.
– Ти серйозно дзвониш мені через неї?
– Вона сама в чужому домі, мені не все одно.
– Звісно. Така турбота… Це мило, – у її голосі роздратування. – Хочеш, я попрошу сфотографуватись й надішлю фото тобі? Або зніму відео, де вона двічі моргне, якщо все гаразд?
А це наш Крук! Як він вам? )
Гарного вечора!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТут можна зрозуміти і Ангеліну. Ігор взагалі не враховує її думку
Аня Петровська, Мав, дійсно. В нього, схоже, є свої причини)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати