Добрий вечір  вам, любі читачі. 

Прода на книгу  “Совість для диявола”  як завжди опівночі. Заходьте почитати. Голодним вхід суворо заборонений)

 — Це не для вас. Це для Адель. Люди, у яких були дуже важкі дні мають гарно їсти, щоб набиратися сил та додавати собі настрою. 

— А я…? — пролунав зліва тонкий писк. — А мені шматочок? Хіба в мене не був важкий день…?

Десь внизу сиділа Лакі з піднятою мордою та величезними очима, які, вочевидь, мали б розтопити навіть льодовик. До льодовика мені було зовсім далеко, тому я не встояв й глянув на гору готових відбивних. Це рожеве чудовисько виглядало так, ніби востаннє їло ще у юрському періоді. І те, якихось листочків. 

— Ну, будь-ла-а-а-асочка! На дегустацію, — пояснила вона з невинністю янгола. — А то мало що? Може, Аді не сподобається. Може не досолив… Шкода буде, якщо стільки зусиль виявляться марними. 

— Мяско не може бути марним.

Ну й до закінченої книги “Психолог для психолога”. До ще одної нещасної морди. Але вже котячої.