Привіт) Не знаю як у вас, але в мене цілий день сіре небо, дощить, і тільки круки серед хмар підіймають настрій своїми “реверансами” та вільними польотами. 

Аби не сидіти у цій задусі смутку, я вирішила погомоніти з вами за чашечкою гарячого чаю;) Чи ви любителі кави з ледь помітною гірчинкою? О! Або ж з м'якими нотками кориці та вершків?) Ммм, зараз хтось полетить до кав'ярні, забувши взагалі навіщо пише цей блог)) 

А отже, хотіла б спитати у вас щодо найчарівніших, чи найдивніших ваших снів) Напевно, кожному снилося щось приємне, чи, можливо, фантастичне і доволі дивакувате. Тому хочу дізнатися щодо ваших нічних пригод в країні Снів;) А хто більш схиляється до втаємничення своїх казкових історій, або ж забуває, тільки-но прокинувся, про те, що ж відбувалося, даю тему: «Що вас надихає в сумні дні? Коли немає сонця, і робити нічогісінько не хочеться?». Цікаво дізнатись! 

Я, наприклад, обожнюю саме дощову погоду. Коли стукотять по підвіконню прозорі краплі дощу, ніби відбиваючи ритм. Коли в небі кружляють круки, наче прибувши з якоїсь фантастичної книги і закликаючи людей сидіти вдома, щоб не перетворитися на “мокрих носовичків”. Коли заварюю гарячу каву і, сидячи біля вікна, читаю, або пишу якусь історію. Однак сьогодні хочеться цілий день спати та нічого не робити) Жах та й годі! Тому лину до вас з новим блогом, щоб хоч якось розворушити себе і зайнятися чимось корисним:) 

Тому пишіть, любіть книги і радійте кожному дню))) Нехай ваше життя перетвориться на щасливу і дивовижно-чарівну історію) 

До нових зустрічей! 

Рекомендації для прочитання: 

«Втікачі Сонця. Під попелом вогню» (поки проредаговано тільки «Пролог»)

«Ніколи разом», написана у співавторстві з Вікторією Грош

«Луска драконячого серця»

«Кохання навиворіт!»

Просто Віка)