Поговоримо) Ваші найчарівніші сни, або ж...
Привіт) Не знаю як у вас, але в мене цілий день сіре небо, дощить, і тільки круки серед хмар підіймають настрій своїми “реверансами” та вільними польотами.
Аби не сидіти у цій задусі смутку, я вирішила погомоніти з вами за чашечкою гарячого чаю;) Чи ви любителі кави з ледь помітною гірчинкою? О! Або ж з м'якими нотками кориці та вершків?) Ммм, зараз хтось полетить до кав'ярні, забувши взагалі навіщо пише цей блог))
А отже, хотіла б спитати у вас щодо найчарівніших, чи найдивніших ваших снів) Напевно, кожному снилося щось приємне, чи, можливо, фантастичне і доволі дивакувате. Тому хочу дізнатися щодо ваших нічних пригод в країні Снів;) А хто більш схиляється до втаємничення своїх казкових історій, або ж забуває, тільки-но прокинувся, про те, що ж відбувалося, даю тему: «Що вас надихає в сумні дні? Коли немає сонця, і робити нічогісінько не хочеться?». Цікаво дізнатись!
Я, наприклад, обожнюю саме дощову погоду. Коли стукотять по підвіконню прозорі краплі дощу, ніби відбиваючи ритм. Коли в небі кружляють круки, наче прибувши з якоїсь фантастичної книги і закликаючи людей сидіти вдома, щоб не перетворитися на “мокрих носовичків”. Коли заварюю гарячу каву і, сидячи біля вікна, читаю, або пишу якусь історію. Однак сьогодні хочеться цілий день спати та нічого не робити) Жах та й годі! Тому лину до вас з новим блогом, щоб хоч якось розворушити себе і зайнятися чимось корисним:)
Тому пишіть, любіть книги і радійте кожному дню))) Нехай ваше життя перетвориться на щасливу і дивовижно-чарівну історію)
До нових зустрічей!
Рекомендації для прочитання:
«Втікачі Сонця. Під попелом вогню» (поки проредаговано тільки «Пролог»)
«Ніколи разом», написана у співавторстві з Вікторією Грош
Просто Віка)
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак. Погодка просто суперова...все свистить і виє, аж пробирає дрожем до кісток...
Білий пухнастий сніжок на квіточках абрикоси...Потім повиростали бруньки й сніжок вкрився міцним настом... І розпач від того що знову залишилися без соковитих золотистих абрикосок ((
А сни мої...завжди яскраві, реалістичні і на стільки емоційні, що інколи по кілька днів ходжу під враженням. А інколи наче мені показують ролики різних історій з різними персонажами, тож хочу навчитися втілювати їх в своїх творах))
Віка Лукашук, Дякую! :))
Дощову погоду ми обожнюємо і вона впливає на нас заспокійливо, бо це пам'ять наших далеких предків - у дощову погоду не полювали хижаки і наші предки почували себе в безпеці)) Така от цікава теорія.
Щодо погоди, то у нас намело снігу, який мете цілий день і вечір, тож боюсь уявити погоду, коли прокинусь завтра)) Ще й вітер сильний, поривчастий. Тому неділя пройшла у плідному написанні книги за горнятком кави без кофеїну ))
Так, тепер сни. Не сняться. Точніше, не пам'ятаю. А коли пам'ятаю, то це попередження про щось.
Якось так))
Ріна Март, Дуже цікавий факт) Дякую))
Сніг? Ого, внас цілий день те і робить, що дощить. Пощастило вам продлити свої зимові дні)))
А щодо снів, то я також зазвичай не пам'ятаю про що більшість)
Дякую, що відповіли!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати