Історії з подвійним таймлайном
Всім привіт
Сьогодні хочу поговорити про одну з тих письменницьких тем, яку я дуже люблю в книгах/фільмах/історіях — подвійні таймлайни. Це коли в історії є не одна, а кілька часових ліній, що розгортаються паралельно.
Зараз я в процесі редагування книги, де використовую саме такий підхід. У мене є дві окремі сюжетні лінії: одна — умовно “прологова”, події з минулого, інша — основна, яка розгортається в “теперішньому”. Обидві розкривають ключові аспекти історії, і без однієї з них світ здавався б незавершеним.
І так, я розумію, що добровільно ускладнив собі життя)
Бо з появою другої лінії автоматично з’являється вдвічі більше персонажів. А кожен із них — це не просто ім’я в тексті, а повноцінна особистість, якій треба дати мотивацію, арку розвитку, “екранний час”. Без цього — персонаж буде виглядати як “болванка”, просто заповнювач сторінки, і це одразу відчувається.
Також потрібно продумати логічне з’єднання обох ліній. Ідеально — коли події минулого не просто цікаві самі по собі, а пояснюють “теперішнє”, підводять читача до того моменту, коли він зможе сказати: “Ага! Так от чому все сталося саме так!”. Це класичне “set-up & payoff”, тільки розтягнуте у часі на десятки розділів.
Мені дуже подобається, як Брендон Сандерсон використовує цей підхід у Хроніках Буресвітла — коли минуле персонажа подається дозовано, у флешбеках, але при цьому має колосальний емоційний вплив на те, як ми сприймаємо теперішнє.
Я теж намагаюсь чергувати розділи так, щоби створювати динаміку. Не просто “5 глав про минуле, потім 10 про теперішнє”, а ритмічно вплітати одну лінію в іншу, створюючи інтригу, підвішуючи моменти — і змушуючи читача чекати на наступний “шматочок” обох історій.
Чи є в когось досвід написання такого роду історій?
Як ви комбінуєте розділи?
Як ви прописували/продумували з'єднання цих історій?
І головне - як ви ставитесь до такого роду історій?
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ використовую різні таймлайни на випадок: «Дідько, а що відбулось ?» чи щоб пояснити моменти, які б могли пояснити, чому протагоністи вимушені робити ті чи інші речі або їхні переломні моменти.
Феодот, Так, для короткострокових флешбеків я також люблю використовувати таке. Добре допомагає показати чому герої роблять те що роблять. Особливо чудово працює - при спробах показати їх "травми"/моменти що повністю змінили їх світогляд, адже допомагає читачеві пережити такі моменти разом з героєм)
Загалом подобається, тільки коли це вміло зроблено. І коли таких "занурень в минуле" небагато або вони короткі. Коли це рівноцінні половини -дратує, бо збиває. Але то в загальному, тому що "ніколи не кажи ніколи"))
В мене от теж є схожа ситуація, коли текст пишеться почергово від імені двох персонажів. І практично пів книги вони знаходяться в різних місцях і не часто одне про одного згадують. І мені здається, що вийшло нормально, а от як сприймають читачі - не знаю. Ніхто про це не написав...
Дієз Алго, Мене в плані написання дій від імені декількох персонажів дуже сильно надихає Сандерсон, якого я вже згадав в блозі вище.
В мене також в книзі - декілька "головних" персонажів, і в окремих розділах фокус "бачення" йде від конкретного з них
А як щодо історій з двома реальностями?
Ірина Скрипник, Зберіг ваш аккаунт, ознайомлюсь як буде час =)
А так, ідея цікава
Той другий таймлайн має бути чимось обґрунтований. Читач має чітко розуміти, для чого це в тексті. Щоб не вийшло просто дві книги в одній.
Чарівна Мрія, Так, звісно. Коли це просто "історія заради історії" — варто винести в окрему книгу. Я говорю про випадки, коли це справді потрібно для цілісності світу.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати