Вітаю, любі!!!

Запрошую до романтичної новинки, що стартувала після опівночі. 

Щойно я додала іще один розділ, тож чекаю на сторінках цієї історії.

Роман "Вкрадене серце" — булфкуватиметься через день, хоча можливі додаткові публікування. 

Анотація.

Аїда — я навіть не здогадувалася, що мій імпульсивний вчинок може змінити моє життя. Я просто вкрала букет у незнайомого чоловіка на пішохідному переході — і неочікувано захопилася цим красенем.

Вілен — між моєю нареченою та мною оселився холод. Ми активно готуємося до весілля, але з моєї голови ніяк не йде мила хуліганка, яка поцупила у мене букет, а разом із ним — і моє серце...

Шматок розділу.

... Нарешті встаю зі свого байка, виймаю ключі із замка й обіймаю розкішний букет обома руками.

— І звідки ж така краса? — примружує одне око руденька подруга.

— Вкрала! — випалюю, не в змозі втримати посмішку.

— Тобто вкрала? — у голосі Ані недовіра, а її сірі очі враз стають величезними. — Де ти вкрала цей букет? І чому я не чую завивання поліцейської сирени? Ти ж обманюєш… — бурчить подруга й сердито наказує: — Ану признавайся, хто подарував? Невже таки Арсен?

Я моментально серйознішаю та невдоволено фиркаю.

— Аню, я ж просила вас усіх не згадувати цього блазня при мені, — нервово кидаю і додаю: — Я ніколи не вибачу йому його підлого вчинку…

— Аїдо, він нам проходу не дає. Просить, аби ми поговорили з тобою… Каже, що кохає тебе…

— Авжеж, кохає! — розлючено перебиваю подругу. — Якби кохав, то не виставив би мене на посміховисько. Мабуть, знову з кимось посперечався. Напевно, замало я йому по писку переїхала, треба було сильніше.

— Аїдо… — з благанням дивиться на мене Аня.

— Я не хочу нічого про нього чути, — роздратовано відмахуюся, а тоді, прикипівши до подруги, прошу: — Ань, не псуй день. Він сьогодні просто чудовий!

Новинка тут...

♥️♥️♥️

Jz1NjR3b — Бранка по неволі.

Приємного читання!♥️