Внутрішня тиша викликала в мені жагу до нескінченних подорожей. Тож я чекав, чекав на той самий потяг, що вже готовий був підкорити фантастичні світи, де існує романтика і трошки свіжого аромату свободи. Ні, зовсім не тієї свободи, нав'язаної сучасним світом, а такої нескінченно уявної, де окрім пригод є лише вітер, що грається з моїм волоссям там, де ніколи не ступала нога людини.

Серед таких мандрівок десь на межі двох світів — теперішнього й уявного — я якось несподівано для себе зустрів Леоні. Вона була русявою, з милими ямочками на щоках і, як мені здалося, дуже щирим виразом яскраво-зелених очей, що залишилися в моїй пам'яті й донині. Але в жодному разі не можна сказати, що вона була вигаданим персонажем. Її життя колись зовсім простої людини переросло в щось більше, і тепер вона розчинилася для цього фізичного світу, але залишилася жити у світі ідей і справжніх пригод. У тому потаємному місці, де оживає все те, що було вигадано людською фантазією, але так і залишається тут, на межі двох світів — реального і вигаданого.

З її допомогою мені вдалося пізнати світ, у якому я ніколи не був раніше. Якби не вона і якби не її нескінченні подорожі, про які вона мені розповіла, я не зміг би усвідомити, що цей світ лише покривало, за яким ховається щось незвичайне.

І, здавалося б, зовсім звичайне життя людини може перевернутися, залишивши лише слід незвичних думок, почуттів і смачних, як шоколадні цукерки, спогадів, що розчинилися в повітрі так само, як розчиняються хмари. І тільки безмежне серце може вмістити те, чого не було і, можливо, не буде в цьому фізичному світі вже ніколи...

Щасливої дороги, і будьте уважні на вас чекає багато небезпечних поворотів та досить динамічний розвиток подій читати Леоні крилате серце