"Я сплю… на його плечі!": запрошую до оновлення

Вітаю, любі читачі і колеги!

Продовжую свою книгу “Ти моя проблема” і буду рада читачам і враженням. 

Нагадую, що ця книга буде повністю безкоштовною, і оновлюється щодня. 

Ділюсь уривочком: 

Світло ранку пробивається крізь штори, і я бачу перед собою темну тканину. Дорогий костюм. Широкі плечі. Відчуваю чоловічий аромат – не різкий, але виразний. Терпкий. З гірчинкою диму.

Моє серце провалюється кудись униз.

Я сплю… на його плечі.

На плечі Крука!

Моє тіло зривається з місця раніше, ніж я встигаю щось усвідомити. Я миттю відсуваюся, немов мене тільки що вдарило струмом. Ігор повертає голову, дивиться на мене, а я…

– Ти що, не міг мене розбудити?! – кидаю різко перше, що приходить у голову. Обличчя спалахує соромом від того, що розумію, що він, здається, вже давно не спить і при цьому не розбудив мене. 

Його брови ледь здригаються.

– Ти спала.

– Ну, дякую! – я вражено розводжу руками, зіскочивши з ліжка, боюсь уявити, як виглядаю спросоння. 

Ігор скоса поглядає на мене, а потім… ледве помітно усміхається.

Я, здається, зараз згорю від сорому, та ще й дзеркальні дверцята шафи на очі потрапляють,  а відображенні – сонна я з копицею сплутаного волосся, що після душу без укладки стирчить в різні боки. 

– Я… – починаю й одразу замовкаю, бо язик чомусь заплітається. В голові досі не вкладається, що я дійсно спала на його плечі.

Я заплющую очі, зціплюю зуби, а потім все ж таки випалюю:

– Я… тільки спала?

Ігор ніби кам’яніє. Усмішка зникає з його обличчя, погляд темнішає.

– Якщо ти хочеш спитати, чи ти не… еем… загравала до мене уві сні, то ні, – його голос стає низьким, майже хрипким, і від цього по спині проходить дивний холодок.

А це Крук і Діана під час першої їх зустрічі.

Щоб відкрити книгу натискайте тут. 

Приємного читання!